ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА
16 липня 2026 р. Справа №160/20627/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Калугіна Н.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/20627/26 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку та відомостей про його розшук;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (Резерв+) відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку та відомостей про його розшук.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.
Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:
- до набрання законної сили рішенням суду у цій справі заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 , його посадовим особам, військовослужбовцям, працівникам, а також органам та підрозділам Національної поліції України та іншим особам, уповноваженим на виконання відповідного звернення, вчиняти будь-які дії, спрямовані на адміністративне затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на підставі звернення, законність якого є предметом розгляду у даній адміністративній справі, до набрання законної сили рішенням суду.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на день звернення до суду щодо позивача продовжує діяти звернення ІНФОРМАЦІЯ_1 до органів Національної поліції України про адміністративне затримання та доставлення позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Предметом цього адміністративного спору є законність внесення відповідачем до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку, тоді як звернення до органів Національної поліції України щодо адміністративного затримання та доставлення є похідним наслідком внесення таких відомостей до Реєстру.". Разом із тим зазначене звернення не відкликане, залишається чинним та може бути виконане у будь-який момент до ухвалення рішення суду. У разі його виконання оскаржувана владна дія буде фактично реалізована ще до завершення судового контролю за її законністю, а судове рішення, навіть у разі задоволення позову, вже не зможе запобігти самому факту адміністративного затримання та доставлення позивача. Саме з метою недопущення таких наслідків, збереження існуючого правового становища сторін та забезпечення реального й ефективного судового захисту позивач звертається із цією заявою.
Вимоги до змісту та форми заяви про забезпечення позову визначені статтею 152 КАС України.
Заява про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 152 КАС України.
Суд зазначає, що згідно ч. 1, 2 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
Під час розгляду заяви про забезпечення позову судом не встановлено підстав для необхідності виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, відтак заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення учасників справи.
Вирішуючи подану заяву, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до приписів ч. 1, 2 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може у майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та адекватними заявленим позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 у справі № 826/16334/18.
Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд зазначає, що предметом оскарження у цій справі є дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , правил військового обліку та відомостей про його розшук.
Відповідно до матеріалів справи, відповідачем скероване електронне звернення до органів Національної поліції від 29.01.2026 №Е4557504 про здійснення адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП позивача у зв`язку із неприбуттям всупереч вимог, передбачених частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідальність за що передбачена частиною 3 статті 210-1 КУпАП, за повісткою від 16.12.2025 року № 5984103 до Центрально-Чечелівського ОР у м. ІНФОРМАЦІЯ_4 на 02.01.2026 року о 09.00 годині, яка засобами поштового зв`язку АТ «УКРПОШТА» з описом вкладення рекомендованим поштовим відправленням № R067059718875 була направлена за задекларованим/зареєстрованим місцем проживання позивача, що підтверджується також відомостями з додатку Резерв +.
З огляду на те, що в межах даної справи оскаржуються дії відповідача щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та відомостей про його розшук, наслідком яких є відповідне звернення до органів Національної поліції, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення дії електронного звернення № Е4557504 від 29.01.2026, яке сформоване та направлене ІНФОРМАЦІЯ_5 до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
При цьому, вказаний вид забезпечення позову повністю відповідає визначеним статтею 151 КАС України видам забезпечення позову та є адекватним позовним вимогам, на забезпечення яких він вживається та співрозмірним з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу, суд робить висновок, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Суд зазначає, що розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову не передбачає надання оцінки правомірності дій, рішень чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а спрямований виключно на забезпечення захисту прав, свобод та інтересів позивача на час розгляду справи.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст. 150, 151, 154, 156, 243, 248, 256 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі №160/20627/26 - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії електронного звернення № Е4557504 від 29.01.2026, яке сформоване та направлене ІНФОРМАЦІЯ_5 до органів Національної поліції щодо здійснення адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - до набрання рішенням у цій справі законної сили.
Стягувач : ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Боржник: ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; адреса місцезнаходження: АДРЕСА_2 ).
Копію ухвали направити сторонам у справі та Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області для вжиття відповідних дій.
Ухвала є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню, оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Калугіна