ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
17 липня 2026 року м. Житомир справа № 240/10240/26
категорія 106020200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Черняхович Ірина Едуардівна, перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позов до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2024 №1293-АД, від 25.06.2024 №1968-АД та від 21.04.2024 №1287-ОД, якими йому оголошена сувора догана та було позбавлено додаткової винагороди, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, та премії, що передбачена розділом ХVІ Порядку №260 від 07.06.2018, за квітень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року відповідно;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення з 09.04.2024 по 13.04.2024 (включно) та додаткову винагороду, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, а також премію, що передбачена розділом ХVІ Порядку №260 від 07.06.2018, за квітень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року;
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 на його користь моральну шкоду в розмірі 100000,00 гривень.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею для розгляду адміністративної справи №240/10240/26 за позовом ОСОБА_1 було визначено суддю Черняхович І.Е.
Перевіривши дотримання вимог законодавства при подачі даного позову до суду, суддею було встановлено, що позов ОСОБА_1 подано до суду не у строк, встановлений статтею 122 КАС України. Вказаний висновок був зроблений судом з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або ж іншими законами.
Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, чинне процесуальне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що предметом спірних у даній справі правовідносин є накази командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2024 №1293-АД, від 25.06.2024 №1968-АД та від 21.04.2024 №1287-ОД про застосування до нього дисциплінарної відповідальності (оголошення суворої догани) та, як наслідок, невиплата йому грошового забезпечення за період з 09.04.2024 по 13.04.2024 та додаткової винагороди і премії за квітень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року.
Відповідно до частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 17 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Враховуючи, що заявлені позивачем вимоги стосуються правовідносин щодо проходження ним військової служби, тобто публічної служби, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний місячний строк на звернення до суду, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Цей строк є спеціальним у спірних правовідносинах та починає обчислюватися з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Суд зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Відповідно до статей 19, 20 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" неправомірні рішення, дії (бездіяльність) органів військового управління та командирів (начальників) можуть бути оскаржені військовослужбовцями в порядку, передбаченому законами, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Військовослужбовцям гарантується право на захист у порядку, встановленому законами України. Судочинство у справах за участю військовослужбовців, які проходять військову службу на території України, здійснюється відповідно до законів України.
Згідно зі статтями 88, 97, 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України про накладені дисциплінарні стягнення військовослужбовцям може бути оголошено особисто, у письмовому наказі (розпорядженні), на нараді чи перед строєм військовослужбовців, які мають військові звання (обіймають посади) не нижче за військове звання (посаду) військовослужбовця, який вчинив правопорушення.
Під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Військовослужбовець, який вважає, що не вчинив правопорушення, має право протягом місяця з часу накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командирові або звернутися до суду у визначений законом строк.
Отже, законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Такий висновок відповідає правовій позиції, наведеній у постанові Верховного Суду від 08.03.2023 року у справі №620/7954/21 у подібних правовідносинах.
Враховуючи, що предметом спірних правовідносин є накази командира військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2024 №1293-АД, від 25.06.2024 №1968-АД та від 21.04.2024 №1287-ОД, на підставі яких до ОСОБА_1 був притягнутий до дисциплінарної відповідальності та позбавлений права на грошове забезпечення за період з 09.04.2024 по 13.04.2024, а також додаткову винагороду і премії за квітень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року, суд приходить до висновку, що з моменту ознайомлення із вказаними наказами для позивача розпочався перебіг місячного строку на звернення до суду.
Оскільки, оскаржувані накази прийняті 10.04.2024, 25.06.2024 та 21.04.2024, то звернувшись з даним позовом до суду 17.03.2026, тобто майже через два роки, ОСОБА_1 пропустив місячний процесуальний строк на звернення, передбачений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Частиною 6 статті 161 КАС України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ч. 6 ст. 161 КАС України ОСОБА_1 разом з позовною заявою подав до суду клопотання, в якому просив поновити йому пропущений строк на звернення до суду.
Суд також зазначає, що доказами того, що особа знала про порушення своїх прав є не тільки її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
На обґрунтування поданого клопотання позивач зазначив, що із наданої військовою частиною НОМЕР_1 відповіді від 24.07.2024 на його заяву він дізнався про підстави невиплати йому грошове забезпечення за період з 09.04.2014 по 13.04.2024 та про підстави невиплати йому премія та додаткової винагороди за квітень 2024 року. Не погодився із отриманою відповіддю, він звернувся до адвоката для оскарження таких дій у суді. Адвокатом була підготовлена та складена позовна заява та надіслана до Житомирського окружного адміністративного суду (справа № 240/20901/24). Однак, у вказаній справі була прийнята ухвала про залишення позовної заяви без руху, яку адвокат отримав, проте жодних дій, направлених на виконання вимог ухвали не зробив, а тому судом була винесена ухвала про повернення позовної заяви. У зв`язку із цим, він звернувся зі скаргою на бездіяльність адвоката до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії Дніпропетровської області. Крім того, вказує, що звертався до командування військової частини НОМЕР_1 із рапортом від 07.03.2025 та від 10.04.2025 про скасування наказу від 10.04.2024 №1293-АД та від 25.06.2024 року № 1968-АД. В подальшому, він звернувся за правовою допомогою до адвокатського бюро "Соломонюк та Партнери", яке в його інтересах неодноразово зверталось до військової частини НОМЕР_1 , щодо результатів розгляду поданих рапортів, а також до Офісу уповноваженого Верховної Ради України та Міністерства оборони України з метою досудового врегулювання спору. Після цього, адвокатським бюро "Соломонюк та Партнери" був поданий до суду позов про оскарження дій військової частини НОМЕР_1 (справа №240/21365/25), але ухвалою суду від 14.10.2025 позовна заява була повернута. Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать про наявність поважних причин пропуску ним процесуального строку на звернення до суду.
Розглянувши подане позивачем клопотання суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза з поважних причин, а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Надаючи оцінку доводам позивача, вказаним в клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, суд зазначає, що про існування оскаржуваних наказів, позивачу було відомо ще з 24.07.2024, з моменту отримання ним відповіді військової частини НОМЕР_1 , що сам позивач підтверджує в своєму клопотанні. Відтак, всі обставини, якими позивач обґрунтовує причини пропуску ним процесуального строку на звернення з даним позовом до суду виникли в період, коли такий строк вже був пропущений. Зокрема, перше звернення позивача до суду з позовом у справі №240/20901/24 вже було здійснене з пропуском встановлених КАС України, строків, про що суд вказав в своїй ухвалі від 05.11.2024 про залишення позовної заяви без руху.
У зв`язку із цим, суд дійшов висновку, що позивач пропустив процесуальний строк на звернення, визначений у ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому виніс ухвалу від 30.03.2026, якою залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та встановив йому строк для усунення недоліків шляхом надання до суду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску, із зазначенням в ньому інших причин для поновлення такого строку, відмінних від тих, що були вказані в клопотанні. поданому до суду разом з позовною заявою.
16 квітня 2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив поновити пропущений процесуальний строк на звернення з даним позовом до суду.
На обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що в первісно поданому клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивачем були детально викладені всі фактичні обставини, пов`язані із застосуванням до позивача дисциплінарних стягнень, обставини проходження військової служби в умовах воєнного стану, конкретні дії, які вживались позивачем з метою захисту своїх прав, відомості про подані рапорти, скарги та звернення до вищестоящих органів, обставини неодноразового звернення до суду. Вказані обставини, на переконання позивача, свідчать про наявність поважних причин пропуску ним процесуального строку на звернення до суду.
Розглянувши подане позивачем клопотання суд зазначає, що пропущений процесуальний строк може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
Ключовою є фраза з поважних причин, а отже це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача, тобто якщо строк був пропущений з поважних причин, це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України тягар доведення наявності поважних причин пропуску процесуального строку на звернення до суду з наданням відповідних доказів покладається саме на позивача.
Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження.
Верховний Суд зазначив, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Надаючи оцінку доводам позивача, вказаним в клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, суд зазначає, що про існування оскаржуваних наказів, позивачу було відомо ще з 24.07.2024, з моменту отримання ним відповіді військової частини НОМЕР_1 , що сам позивач підтверджує в своєму клопотанні. Відтак, всі обставини, якими позивач обґрунтовує причини пропуску ним процесуального строку на звернення з даним позовом до суду виникли в період, коли такий строк вже був пропущений. Зокрема, перше звернення позивача до суду з позовом у справі №240/20901/24 вже було здійснене з пропуском встановлених КАС України, строків, про що суд вказав в своїй ухвалі від 05.11.2024 про залишення позовної заяви без руху.
У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що обставини, на які посилається позивач у своєму клопотанні про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, не можуть вважатися поважними причинами, що зумовили пропуск такого строку, оскільки такі обставини виникли вже після того, як строк звернення був пропущений.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що нереалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строків, визначених КАС України, зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних доказів наявності обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду.
Обставини, на які посилається позивач, на переконання суду, не є поважними, оскільки такі причини не носять ознак об`єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід`ємно пов`язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Частинами 1 та 2 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Беручи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії слід повернути позивачу у зв`язку з пропуском процесуального строку на звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 процесуального строку на звернення з даним позовом до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя І.Е.Черняхович