ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
З ПИТАНЬ ВИЗНАННЯ ДІЙ ПРОТИПРАВНИМИ, ВЧИНЕНИХ СУБ`ЄКТОМ ВЛАДНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ НА ВИКОНАННЯ РІШЕННЯ СУДУ
17 липня 2026 року Справа № 280/6425/25 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянув у порядку письмового провадження заяву представника позивача про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (03168, м. Київ, пр. Повітряних Сил, буд. 6, код ЄДРПОУ 22990368) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 280/6425/25 за позовом ОСОБА_1 до Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 280/6425/25 позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Вказаним рішенням:
- визнано протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов`язано Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення.
Рішення набрало законної сили 30 березня 2026 року. Виконавчі листи позивачу не видавались.
10 липня 2026 року до суду від позивача надійшла заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України, що виражається у невиконанні рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 280/6425/25;
- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, визначивши його розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" з урахуванням раніше виплачених сум; зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних сил України виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати грошового забезпечення, керуючись листом Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 08 грудня 2025 року №220/13/28114 та листом Державної казначейської служби України від 02 грудня 2025 року №15-06-06/26645 щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету при виконанні судових рішень;
- зобов`язати Фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України протягом визначеного судом строку подати звіт про повне виконання рішення суду із наданням документального підтвердження способу його виконання, зокрема, документів, що підтверджують застосований код економічної класифікації видатків бюджету (КЕКВ);
- у разі встановлення неналежного виконання рішення суду, вжити заходів судового контролю, передбачених статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
У заяві зазначає, що відповідачем судове рішення у повному обсязі не виконано.
Ухвалою суду від 10 липня 2026 року заяву, подану в порядку статті 383 КАС України у справі №280/6425/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як зазначено у частини 4 статті 383 КАС України, заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Згідно з частини 5 статті 383 КАС України, у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (частина 6 статті 383 КАС України).
Розглянувши подані документи і матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Частиною другою статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 373 КАС України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідного до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша статті 5 Закону №1404-VIII).
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає примусовому виконанню на підставі виконавчого листа у порядку, встановленому Законом №1404-VIII.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Як передбачено частинами другою та третьою статті 383 КАС України, у такій заяві зазначаються, зокрема, інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження. На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Отже, звернення рішення суду до примусового виконання, є обов`язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 зазначила, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до статті 383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.
Окрім того, за усталеною судовою практикою звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21 березня 2019 року у справі № 805/1458/17-а, від 27 червня 2019 року у справі № 807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05 липня 2021 року у справі № 260/636/19, від 18 грудня 2020 року у справі № 200/5793/20-а).
Вказана стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.
Зазначене свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.
Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.
Так, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень його виконати. У разі, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України № 1404-VIII і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається невиконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2021 року у справі № 9901/235/20 також сформувала висновок про те, що звернення позивача до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, коли заявник не використав можливості виконання рішення суду на підставі Закону № 1404-VIII, є передчасним.
У зазначеній вище постанові також вказано, що, зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абзацу другого частини п`ятої 5 статті 383 КАС України.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог частини другої статті 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.
Суд також зауважує, що враховані судом висновки Верховного Суду, висловлені у зазначених вище постановах, не втратили своєї актуальності у зв`язку із набранням чинності Законом України від 21 листопада 2024 року № 4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (19 грудня 2024 року), оскільки після набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом, який вніс суттєві зміни до КАС України в частині інституту судового контролю за виконанням судового рішенням, норми статті 383 КАС України, зокрема щодо змісту заяви та її процесуального сенсу змін не зазнали.
У ході розгляду заяви судом встановлено, що у даній справі виконавчі листи у даній справі позивачем не одержувались та до органів державної виконавчої служби не пред`являлись.
Тобто, позивач не скористався встановленим законом порядку примусового виконання вказаного рішення суду виконавче провадження з виконання рішення суду у даній справі не розпочате, що вказує на передчасність звернення до суду із заявою у порядку статті 383 КАС України. З огляду на викладене у задоволенні заяви слід відмовити.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений процесуального права повторно звернутися до суду із належним чином оформленою заявою відповідно до вимог статті 383 КАС України після використання механізму примусового виконання судового рішення, встановленого законом.
На підставі викладеного та керуючись статтями 241-243, 248, 383 КАС України суд, -
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 , поданої в порядку статті 383 КАС України у справі №280/6425/25, - відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала складена у повному обсязі 17 липня 2026 року в порядку письмового провадження та набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Д.В. Татаринов