Справа № 420/17770/26
УХВАЛА
17 липня 2026 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Свида Л.І., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
До суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді по суті рапорту ОСОБА_1 від 22 жовтня 2025 року про звільнення з військової служби та у неприйнятті рішення у строк і порядку, встановлених законодавством, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі абзацу тринадцятого пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю II групи та потребує постійного стороннього догляду.
Ухвалою суду від 17.06.2026 року позов було залишено без руху та позивачу наданий термін для усунення недоліків шляхом надання позивачем до Одеського окружного адміністративного суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у 10- денний строк з дня вручення ухвали.
На виконання ухвали суду від 17.06.2026 року від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви позивач зазначає, що він є діючим військовослужбовцем та продовжує проходити військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Проходження військової служби об`єктивно пов`язане з перебуванням у відносинах військової підлеглості, виконанням наказів командування, залежністю від режиму служби, визначеного розпорядку дня, місця несення служби та можливості вибуття лише в межах, дозволених командуванням. Отже, у спірний період позивач не мав вільної можливості самостійно розпоряджатися своїм часом так, як це може робити цивільна особа, а тому його можливість оперативно організувати підготовку та подання адміністративного позову була істотно обмежена самим характером проходження військової служби. Крім того, підставою подання рапорту про звільнення була необхідність здійснення постійного догляду за матір`ю позивача, яка є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду. Саме у зв`язку з цими обставинами позивач і звернувся з рапортом про звільнення. У вільний від несення служби час позивач був змушений особисто надавати матері необхідну допомогу, забезпечувати її повсякденні потреби та фактично поєднувати проходження військової служби з обов`язком догляду за матір`ю. Така сукупність обставин об`єктивно ускладнювала своєчасне звернення до адміністративного суду у межах спеціального місячного строку. Важливо, що позивач не залишався пасивним після подання рапорту. Після того як командування не прийняло рішення по суті рапорту, позивач та його представник намагалися врегулювати спір у позасудовому порядку. Зокрема, представником позивача були направлені адвокатські запити від 09.02.2026 року та 25.03.2026 року щодо результатів розгляду рапорту та причин неприйняття рішення. Після відсутності відповіді на ці звернення 15.04.2026 року були подані скарги до Генерального штабу Збройних Сил України та Міністерства оборони України. Отже, позивач та його представник послідовно використовували доступні позасудові способи захисту, обґрунтовано очікуючи, що командування військової частини або вищі органи військового управління нададуть відповідь і вирішать питання у межах адміністративної процедури.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно із ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Так, в позовній заяві позивач просить визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у нерозгляді по суті рапорту ОСОБА_1 від 22 жовтня 2025 року про звільнення з військової служби та у неприйнятті рішення у строк і порядку, встановлених законодавством.
Отже, позивач повинен був звернутися до суду з цим позовом у місячний строк з дня, коли дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права ще у листопаді 2025 року.
При цьому, позовну заяву подано до суду 11.06.2026 року, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду.
Так, Верховним Судом у постанові від 24 липня 2024 року у справі №760/8560/21 зроблено висновок, що непереборною силою є надзвичайна або невідворотна за таких умов подія. Непереборна сил характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності особи обставина, яку вона хоча могла передбачити, але не могла попередити. До таких обставин, як правило, відносяться стихійні лих (землетрус, повінь, пожежі тощо) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не є звичайною обставиною, як хоча і може спричинити певні труднощі для особи, але не виходить за певні розумні рамки, тобто це має бути екстраординарна подія, яка не є звичайною.
Сама по собі обставина проходження позивачем військової служби не свідчить про пропуск строку звернення до суду внаслідок виникнення обставини непереборної сили.
При цьому, у разі доведення належними та допустимим доказами, що саме обставина перебування на військовій службі під час воєнного стану об`єктивно унеможливила виконанням ним зазначено процесуальної дії у встановлений законом строк, тобто доведення причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням на військовій службі під час воєнного стану та пропуском строку звернення до суду, така обставина може бути визнана обставиною непереборної сили.
Суду не надано доказів, що перебування позивача на військовій службі унеможливило дотримання ним строку звернення до суду з вимогами.
З матеріалів справи вбачається, що позивач почав вживати заходи для з`ясування результатів розгляду його рапорту від 22 жовтня 2025 року лише з лютого 2026 року. В цей період його представником до відповідача був направлений запит про надання інформації щодо розгляду рапорту позивача.
Встановлені суддею обставини дають підстави для висновку, що будь-яких обставин і фактів, які об`єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду з даним адміністративним позовом, у т.ч. протягом розумного строку, позовна заява не містить.
Оскільки інших доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, останнім до суду не надано, то суддя приходить до висновку, що причини наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду не є поважними.
Таким чином, недоліки позовної заяви викладені в ухвалі суду від 17.06.2026 року про залишення адміністративного позову без руху позивачем не усунуто.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи викладене, оскільки позивач вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху не виконав, позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії - повернути без розгляду.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду в порядку, передбаченому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Леонід СВИДА