РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
16 липня 2026 року м. Рівне №460/11927/26
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корольчук Наталії Іванівни від 13.11.2024 про закінчення виконавчого провадження №73361911;
- визнати протиправними дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Корольчук Наталії Іванівни щодо закінчення виконавчого провадження №73361911 без встановлення фактичного та повного виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №460/12339/23, на виконання якого 19.09.2023 видано виконавчий лист №1;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження №73361911;
- зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України продовжити примусове виконання виконавчого листа №1 виданого 19.09.2023 в адміністративній справі №460/12339/23.
Ухвалою суду від 09.07.2026 позовну заяву було залишено без руху, запропоновано позивачу усунути її недоліки у встановлений судом строк шляхом подання документа про сплату судового збору, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
10.07.2026 на виконання ухвали суду позивач подала заяву про усунення недоліків, в якій зазначає, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а тому звернення зі скаргою на дії державного виконавця є продовженням судового захисту порушеного права, за який судовий збір уже було сплачено при поданні первісного позову. Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.02.2025 у справі №440/8929/24, обов`язок зі сплати судового збору за подання цього адміністративного позову відсутній.
Розглянувши заяву про усунення недоліків, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За приписами частини третьої статті 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Нормативно-правовим актом, який визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, є Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
За приписами частини першої статті 4 Закону №3674-VI, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що розмір судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328грн.
Позивачем фактично заявлено одну вимогу майнового характеру.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" від 03.12.2025 №4695-IX прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року установлено в розмірі 3328грн.
Судом встановлено, що позивач звернулася з позовною заявою, яку сформовано 02.07.2026 в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи із використанням сервісу підсистеми "Електронний суд".
За приписами ч.3 ст.4 Закону №3674-VI, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за подання цього позову до суду позивачу належало сплатити судовий збір у сумі 1064,96грн (3328,00*0,4*0,8).
Суд зауважує, що висновки Верховного суду, викладені у постанові від 20.02.2025 у справі №440/8929/24, не підлягають врахуванню у цьому випадку як нерелевантні, оскільки зроблені на підставі аналізу норм КАС України у редакції, чинній до 19.12.2024.
Зокрема, частина восьма статті 382 КАС України у зазначеній редакції визначала, що що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень" від 21.11.2024 №4094-IX, стаття 382 КАС України викладена в новій редакції, з якої виключено вищенаведену частину восьму.
Крім того, на розгляді в Конституційному Суді України наразі перебуває справа за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) частини другої статті 3 та підпунктів 1, 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI (постанова Пленуму Верховного Суду від 23.01.2026 №2).
Зазначене конституційне подання скероване Верховним Судом до Конституційного Суду України у зв`язку з ухваленням постанови Верховного Суду від 20.02.2026 у справі №440/8929/24.
Таким чином, норми Закону №3674-VI, які уможливлюють справляння судового збору за подання до адміністративного суду позовної заяви з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, наразі невідповідними Конституції України не визнані, є чинними, а тому підлягають застосуванню.
Отже, позивачу, за відсутності доказів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, належить сплатити судовий збір.
Крім того, відповідно до п.2, п.4, п.5 ч.5 ст.160 КАС України, в позовній заяві зазначаються:
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Суд зазначає, що позивач оспорює постанову від 13.11.2024 про закінчення виконавчого провадження від №73361911, винесену державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, однак відповідачем зазначає Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.
Поряд з цим, частиною третьою статті 287 КАС України визначено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 №1403-VIII, систему органів примусового виконання рішень становлять: 1) Міністерство юстиції України; 2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
У силу норм Положення про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2011 №1701/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 20.09.2022 №3959/5), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23.06.2011 за №759/19497, Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України є територіальним органом Міністерства юстиції України (центрального органу виконавчої влади).
Таким чином, Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України не може бути відповідачем у справах у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця.
Отже, цей позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Крім того, частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з пунктом першим частини другої статті 287 КАС України, позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Оспорюючи постанову державного виконавця від 13.11.2024, позовну заяву у цій справі позивач подала 02.07.2026.
Відтак, позивач пропустила встановлений КАС України строк звернення до суд.
Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Усупереч наведеній нормі позивач заяви про поновлення строку звернення до суду не подала.
Отже, позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам статей 160, 161 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із статтею 119 КАС України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначається строк усунення її недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали (ч.2 ст.169 КАС України).
Враховуючи викладене, з метою запобігання обмеження права позивача на доступ до правосуддя, суд вважає за необхідне продовжити строк усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 241, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У Х В А Л И В :
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 09.07.2026, для усунення недоліків позовної заяви на 10 днів з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали.
Запропонувати позивачу у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви шляхом подання суду:
- позовної заяви, оформленої відповідно до вимог ст.160, 161 КАС України для суду та інших учасників справи;
- документа про сплату судового збору в сумі 1064,96грн за такими реквізитами: Отримувач коштів ГУК у Рiвн.обл/Рівнен.м.тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38012494 Банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача [рахунок приховано]; Код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу ";101; ________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Рівненський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)", або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Копію даної ухвали надіслати позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.М. Дудар