Ухвала № 138307221 у справі № 460/11455/26 від 17.07.2026

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

17 липня 2026 року м. Рівне №460/11455/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Генерального штабу Збройних Сил України, Військової частини НОМЕР_1 , Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України (далі - відповідач 1, 2, 3) в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 28.01.2025 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в сумі 3827,15 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; 2) зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 28.01.2025 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в сумі 3827,15 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум; 3) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у здійсненні нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.01.2025 по 27.03.2026 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в сумі 3827,15 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; 4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 29.01.2025 по 27.03.2026 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в сумі 3827,15 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум; 5) визнати протиправними дії фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.03.2026 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в сумі 3827,15 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078; 6) зобов`язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 27.03.2026 із застосуванням щомісячної індексації - різниці в сумі 3827,15 грн., відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з урахуванням раніше виплачених сум; 7) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 180 днів, за 2022 рік (30 діб), за 2023 рік (30 діб), за 2024 рік (45 діб), за 2025 рік (30 діб), за 2026 рік (45 діб) з розрахунку місячного грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини 27.03.2026 з урахуванням включення в обрахунок сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; 8) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 180 днів, за 2022 рік (30 діб), за 2023 рік (30 діб), за 2024 рік (45 діб), за 2025 рік (30 діб), за 2026 рік (45 діб) з розрахунку місячного грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини 27.03.2026, з урахуванням включення в обрахунок сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та раніше виплачених сум; 9) визнати протиправними дії фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 180 днів, за 2022 рік (30 діб), за 2023 рік (30 діб), за 2024 рік (45 діб), за 2025 рік (30 діб), за 2026 рік (45 діб) з розрахунку місячного грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини 27.03.2026 з урахуванням включення в обрахунок сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану"; 10) зобов`язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 180 днів, за 2022 рік (30 діб), за 2023 рік (30 діб), за 2024 рік (45 діб), за 2025 рік (30 діб), за 2026 рік (45 діб) з розрахунку місячного грошового забезпечення станом на день виключення зі списків частини 27.03.2026 з урахуванням включення в обрахунок сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", та раніше виплачених сум; 11) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025-2026 роки, та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби із розрахунку грошового забезпечення на день виключення зі списків частини 27.03.2026 з урахуванням включення в обрахунок індексації грошового забезпечення; 12) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2025-2026 роки, та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби із розрахунку грошового забезпечення на день виключення зі списків частини 27.03.2026 з урахуванням включення в обрахунок індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум; 13) визнати протиправними дії фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2026 роки, та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби із розрахунку грошового забезпечення на день виключення зі списків частини 27.03.2026 з урахуванням включення в обрахунок індексації грошового забезпечення; 14) зобов`язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2026 роки, та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби із розрахунку грошового забезпечення на день виключення зі списків частини 27.03.2026 з урахуванням включення в обрахунок індексації грошового забезпечення, та раніше виплачених сум; 15) визнати протиправною бездіяльність Генерального штабу Збройних Сил України щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2023 по 28.01.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років усіх щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, винагороди за виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премії), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік), виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; 16) зобов`язати Генеральний штаб Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2023 по 28.01.2025 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років усіх щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, винагороди за виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премії), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік), виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; 17) визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2025 по 27.03.2026 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років усіх щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, винагороди за виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премії), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2026 роки за 180 днів, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2026 роки), виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; 18) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29.01.2025 по 27.03.2026 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років усіх щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, винагороди за виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премії), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2026 роки за 180 днів, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2024-2026 роки), виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; 19) визнати протиправними дії фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України щодо відмови здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2023 по 27.03.2026 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років усіх щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, винагороди за виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премії), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2026 роки за 180 днів, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2026 роки), виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"; 20) зобов`язати фінансове управління Генерального штабу Збройних Сил України здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.03.2023 по 27.03.2026 з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років усіх щомісячних основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки за особливості проходження служби, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, винагороди за виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, премії), та одноразових видів грошового забезпечення (грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015-2026 роки за 168 днів, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 - 2026 роки за 180 днів, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен повний 31 рік військової служби, грошової допомоги на оздоровлення за 2023-2026 роки), виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Позовна заява подана через систему «Електронний суд» 26.06.2026 та зареєстрована судом 29.06.2026.

Ухвалою суду від 02.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

16.07.2026 Фінансовим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України (відповідач 3) подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із пропуском строків звернення до суду з цим позовом. В обґрунтування заяви відповідач 3 зазначає, що іідповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. З доданих до позовної заяви копій документів вбачається, що позивач не погоджуючись із порядком нарахування грошового забезпечення, звернувся до суду із цим позовом. Однак згідно з Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.03.2026 № 86 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , зі всіх видів забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби у відставку за пп. «б» (за станом здоров`я) п.3 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», і з 27.03.2026 справи та посаду здав. При цьому, позовну заяву було подано до суду лише 27.06.2026 року, що підтверджується карткою руху документу в Електронному суді, тобто з пропуском строку звернення до суду, визначеного КЗпП України. Просить залишити позов без розгляду.

Суд звертає увагу на те, що Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не визначений порядок вирішення такого клопотання.

Разом з тим, згідно з частиною третьою статті 166 КАС України, заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Враховуючи, що розгляд вказаної справи здійснюється судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд вважає за можливе здійснити розгляд заявленого позивачем клопотання в порядку письмового провадження.

Вирішуючи вказане клопотання, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.

Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до п.17) ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За змістом ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали (наприклад, відбулося стягнення штрафу), так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю (наприклад, винесене рішення про стягнення штрафу).

Порушення інтересів особи може полягати також у невизначеності публічних правовідносин за її участю, коли у сторін існують різні уявлення щодо взаємних прав та обов`язків.

При цьому, день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).

Доказами, які свідчать про день, коли особа дізналася про порушення своїх прав, зокрема, можуть бути: розписка про одержання рішення, докази відправки та отримання кореспонденції, акт про відмову одержати документ (надати пояснення), довідки, складені особами, у випадках, передбачених законом.

Предметом оскарження у цій справі є незгода позивача з розміром нарахованого та виплаченого йому компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексації грошового забезпечення, одноразових виплат, грошового забезпечення, за період з 2015 по 2026 роки, відповідно.

З цього приводу суд зазначає, що аналіз викладених вище положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Поряд з цим, процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

Вказана позиція є також сталою практикою Верховного Суду.

Звернення до суду за межами строків, визначених у статі 122 КАС України, є підставою для повернення (залишення без розгляду) позовної заяви, якщо суд не дійде висновку, що вказаний строк позивачем був пропущений з поважних причин.

При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 липня 2024 року у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Згодом, на підставі Закону України від 25 квітня 2024 року № 3680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників», який набрав чинності 24 серпня 2024 року, частину другу статті 233 КЗпП України доповнено другим реченням такого змісту: «Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права».

Окрім викладеного слід ураховувати, що відповідно до пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України під час дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 з 24:00 год 30 червня 2023 року скасовано карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 (термін якого неодноразово продовжувався).

Суд зазначає, що у постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 Верховний Суд сформував єдиний підхід до застосування статті 233 КЗпП України в частині строку звернення до суду з вимогами про стягнення заробітної плати.

В означеній постанові Судова палата зазначила, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Судова палата урахувала позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, яку неодноразово висловлював Конституційний Суд України, зокрема, у Рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Так, Судова палата виснувала, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України у попередній редакції; у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX.

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.

Суд звертає увагу, що позивачем заявлено вимоги здійснити нарахування та виплату сум, право на які він набув під час проходження військової служби. При цьому важливим є те, що позов про перерахунок та виплату грошового забезпечення у належному розмірі подано вже після звільнення позивача.

У Рішенні від 05 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства в контексті конституційного звернення‚ виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків.

Крім обов`язку оплатити результати праці робітника‚ існують також інші зобов`язання роботодавця матеріального змісту. Ці зобов`язання стосуються тих витрат, які переважно спрямовані на охорону праці чи здоров`я робітника (службовця) або на забезпечення мінімально належного рівня його життя, у тому числі й у разі простою - зупинення роботи, що було викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами (форс-мажор) тощо.

Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

З урахуванням викладеного Конституційний Суд України констатував, що під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19 липня 2022 року)‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Чинна редакція частини другої статті 233 КЗпП України містить поняття «суми, що належать працівникові при звільненні».

З огляду на викладене, спірні правовідносини регулюються частиною другою статті 233 КЗпП України, якою визначено тримісячний строк (з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні) звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні.

За усталеною позицією Верховного Суду з питання застосування вказаної правової норми, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому (у період з 23.09.2022 по 20.05.2023 та з 18.06.2025 по 15.12.2025) сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у вже згаданій постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23, ухваленій у складі Судової палати, у якій сформовано єдиний підхід до застосування частини другої статті 233 КЗпП України, якого дотримується Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці, зокрема, у постанові від 25 вересня 2025 у справі № 440/9690/24, від 11 грудня 2025 року у справі № 420/3504/25 та ін.

Матеріалами справи стверджується, що під час звільнення позивача з 27.03.2026, його було ознайомлено з грошовим атестатом 27.03.2026, про що свідчить його підпис на вказаному документі.

Отже саме 27.03.2026 є датою обізнаності позивача про суми нараховані та виплачені йому при звільненні.

Таким чином, з 27.03.2026 (з дати ознайомлення з грошовим атестатом) для позивача розпочинається відлік тримісячного строку звернення до суду, який закінчується 27.06.2026 об 24год.

Слід також зазначити, що 27.06.2026 та 28.06.2026 є вихідними днями, тому останнім строком для подання позову є 29.06.2026.

З даним адміністративним позовом представник позивача звернувся до суду через систему «Електронний суд» 26.06.2026. Вказана дата формується системою автоматично та зазначається на позовній заяві.

З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позивач звернувся з позовними вимогами щодо нарахування та виплати належних йому сум при звільненні у тримісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Зважаючи на вищевикладене, заява відповідача 3 про залишення позову без розгляду, є безпідставною та необґрунтованою, тому задоволенню не належить.

На підставі викладеного, керуючись частиною першою, другою, шостою статті 121, статтею 240, пунктом 16 частини п`ятої статті 243, статтями 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Фінансового управління Генерального штабу Збройних Сил України про залишення позовної заяви без розгляду, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складений дата 17 липня 2026 року

Суддя Т.О. Комшелюк