ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову в ухваленні додаткового рішення
Справа № 500/1529/26
16 липня 2026 року м.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
До Тернопільського окружного адміністративного суду через представника адвоката Гнатик Наталію Ігорівну надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , про виключення з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку), на підставі інформації, зазначеної у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , дата видачі 16 березня 2022 року;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , про виключення з військового обліку відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 року № 2232-XII (визнані військово лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку), на підставі інформації, зазначеної у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_2 , дата видачі 16 березня 2022 року;
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у внесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про взяття/ постановку на військовий облік ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів усі відомості про перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 на військовому обліку;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно з ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129,92 (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
При цьому, у описово - мотивувальній частині позовної заяви представником позивача зазначено, що докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу будуть подані до першого судового засідання або протягом п`яти днів з дня ухвалення судом рішення. (арк. справи 15)
Рішенням суду від 30.06.2026 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Суд вирішив:
«Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі довідки ВЛК від 16.03.2022 №3892.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з підстав його непридатності до військової служби згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.03.2022 №3892.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_6 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення ОСОБА_1 з військового обліку з підстав його непридатності до військової служби згідно довідки ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_7 від 16.03.2022 №3892.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.»
06 липня 2026 року представником позивача подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань пропорційно з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2129,92 (дві тисячі сто двадцять дев`ять гривень дев`яносто дві копійки) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) гривень на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 .
06 липня 2026 року до суду надійшли письмові пояснення представника ІНФОРМАЦІЯ_8 , у яких заперечує проти задоволення вказаної заяви представника позивача, оскільки вважає, що рішенням суду від 30.06.2026 вже вирішено питання про розподіл судових витрат, у тому числі витрат позивача на правничу допомогу. Крім того зазначає, що заявлена сума витрат на правову допомогу не є співмірною зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт та наданих ним послуг, а також значно перевищує розмір витрат в аналогічних справах.
07 липня 2026 року до суду надійшли письмові заперечення представника ІНФОРМАЦІЯ_9 , у яких зазначає, що представником позивача не дотримано вимоги, встановлені частиною сьомою статті 139 КАС України, оскільки надано докази на підтвердження витрат на правову допомогу поза межами п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду. Також представник зазначає, що в обґрунтування заяви про ухвалення додаткового рішення не надано детального опису фактично виконаних адвокатом робіт із зазначенням часу, витраченого для надання правничої допомоги залежно від обсягу послуг, а також витрат, понесених адвокатом під час надання правничої допомоги, та доказів понесення таких витрат. Крім того, представник ІНФОРМАЦІЯ_10 вважає, що заявлена сума витрат на правничу допомогу не відповідає складності справи, яка розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, не потребує значних витрат часу для вивчення доказів та складання позову, не впливає на репутацію позивача та не викликає суспільного інтересу під час її розгляду.
Вирішуючи питання щодо наявності процесуальних та фактичних підстав для ухвалення додаткового рішення у даній справі, суд зазначає наступне.
Згідно частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи, що у позовній заяві представником позивача зроблено заяву про надання доказів на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу, і такі докази надано 06.07.2026, тобто протягом п`яти днів з моменту ухвалення рішення суду від 30.06.2026, тому наявні процесуальні підстави для ухвалення додаткового рішення в цій частині вимог.
Разом з тим суд зазначає, що питання про розподіл понесених позивачем витрат по сплаті судового збору вирішено судом у рішенні від 30.06.2026, а тому не потребує повторного вирішення шляхом ухвалення додаткового рішення по справі. З урахуванням викладеного суд вважає, що в цій частині вимог заяви про ухвалення додаткового рішення слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо наявності фактичних підстав для ухвалення додаткового рішення в частині розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Як слідує зі змісту поданої представником позивача заяви від 06.07.2026, з урахуванням рішення від 30.06.2026, предметом вирішення шляхом ухвалення додаткового рішення є питання розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що КАС України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, вирішення такого процесуального питання, як розподіл витрат на професійну правничу допомогу, також передбачає обов`язок заявника обґрунтувати належними доказами факт понесення таких витрат, їх реальність, розмір та необхідність.
Разом з тим, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин шостої та сьомої статті 134 КАС України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.
Як cлідує з матеріалів справи, професійна правнича допомога позивачу ОСОБА_1 у Тернопільському окружному адміністративному суді надавалася адвокатом Гнатик Наталею Ігорівною згідно ордера серії ВІ №1377288 від 06.03.2026, виданого Адвокатським об`єднанням «АКТУМ» на підставі договору про надання правової допомоги №71129281_2 від 07.11.2025 року. (арк. справи 19)
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання". (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI)
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:
- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;
- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;
- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Отже, розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу суд має надавати правову оцінку обґрунтованості та доведеності таких витрат.
У пункті 269 Рішення у справі/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України, від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12.10.2006 у справі Двойних проти України, від 30.03.2004 у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Як слідує з матеріалів справи, на підтвердження реальності та обґрунтованості понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу, представником надано до суду копію договору про надання професійної правничої допомоги №71129281_2 від 07.01.2026, у той час як ордер на представництво інтересів позивача у Тернопільському окружному адміністративному суді серії ВІ №1377288 від 06.03.2026 виданий на підставі договору про надання правової допомоги №71129281_2 від 07.11.2025 року. (арк. справи 173-175, 19)
Таким чином, надана до заяви про ухвалення додаткового рішення копія договору №71129281_2 від 07.01.2026 про надання правничої допомоги не може вважатись тим договором, за умовами якого адвокатом Гнатик Н.І. здійснювалось представництво ОСОБА_1 у Тернопільському окружному адміністративному суді.
Разом з тим, з метою дотримання принципу офіційного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, суд вважає за необхідне надати правову оцінку долученому до матеріалів справи договору про надання правової допомоги №71129281_2 від 07.01.2026 та доданим до нього матеріалів, на предмет їх належності, як доказів понесених позивачем судових витрат.
Так, згідно пункту 1.1 договору №71129281_2 від 07.01.2026, укладеного між Адвокатським об`єднанням «АКТУМ» та ОСОБА_1 , предметом цього договору є правнича допомога відповідно до переліку послуг, вказаних у відповідних Додатках до цього Договору.
Пунктом 4.1 договору №71129281_2 від 07.01.2026 передбачено, що обсяг послуг і умови надання послуг вказуються в додатках до цього договору.
Винагорода об`єднання та порядок здійснення розрахунків визначені розділом 6 договору №71129281_2 від 07.01.2026, згідно якого:
формою винагороди об`єднання за надання професійної правничої допомоги є гонорар та в окремих випадках гонорар успіху; (пункт 6.1)
розмір винагороди і порядок оплати Клієнтом визначається у відповідному додатку до цього договору; (пункт 6.2)
підставою для оплати послуг можуть бути належним чином оформлені: рахунок - фактура, акт виконаних послуг або електронне посилання на банківську систему платежів. (пункт 6.5)
Отже, наданий представником позивача договір №71129281_2 від 07.01.2026 не містить конкретних істотних умов щодо переліку та обсягу послуг з професійної правничої, які складають предмет цього договору, а також розміру винагороди та порядку здійснення розрахунків, натомість передбачає, що всі ці умови мають бути визначені у відповідних додатках до цього договору.
Проте, як слідує з матеріалів справи, представником позивача не надано додатків до договору №71129281_2 від 07.01.2026, які б дозволяли встановити досягнуті сторонами (АО «АКТУМ» та ОСОБА_1 ) домовленості щодо обсягу, вартості та порядку надання професійної правничої допомоги у межах даної справи.
До заяви про ухвалення додаткового рішення долучено копію акту про надання послуг №0207-1 від 02.07.2026 року, за змістом якого виконавцем АО «АКТУМ» були виконані наступні роботи (надані такі послуги):
- консультація, аналіз наданих документів, пошук судової практики, узгодження правової позиції вартістю 1500,00 грн;
- підготовка, складання та подання позовної заяви про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, формування додатків до позову вартістю 10000,00 грн;
- ознайомлення та аналіз відзиву відповідачів вартістю 3500,00 грн;
- підготовка, складання та подання відповіді на відзив вартістю 10000,00 грн. (арк. справи 171)
Проте суд зазначає, що вказаний акт надання послуг №0207-1 від 02.07.2026 року за своїм змістом не містить інформації про те, що він є невід`ємним додатком до договору №71129281_2 від 07.01.2026, а тому не може вважатись таким додатком у розумінні наведених вище пунктів 1.1, 4.1, 6.1, 6.2 та 6.5 договору №71129281_2 від 07.01.2026.
Крім того суд вказує, що складання акту приймання - передачі наданих послуг передбачено умовами договору №71129281_2 від 07.01.2026, як доказ приймання клієнтом наданих послуг (пункт 5.1 договору) та підстава для оплати наданих послуг (пункт 6.5 договору), а не як додаток до договору, в якому визначаються його умови.
Також представником позивача на підтвердження реальності понесених ОСОБА_1 судових витрат надано копію платіжної інструкції №6РНМ-1157-АВН2-М932 від 08.01.2026, згідно якої ОСОБА_2 сплачено на користь АО «АКТУМ» кошти в сумі 25000 грн згідно договору №71129281_2 від 07.01.2026 року. (арк. справи 172)
Суд критично оцінює вказаний платіжний документ, як доказ понесених позивачем витрат, оскільки платником є ОСОБА_2 , який не є учасником даної справи, а також відсутні докази його дій в інтересах ОСОБА_1 .
Крім того суд звертає увагу, що сплата коштів згідно вказаної платіжної інструкції відбулась 08.01.2026 року, у той час як акт про надання послуг, який згідно пункту 6.5 договору мав би бути підставою для такої сплати, датований 02.07.2026 року.
Підсумовуючи викладене суд доходить висновку, що долучені до заяви про ухвалення додаткового рішення матеріали, зокрема копії договору №71129281_2 від 07.01.2026, акту про надання послуг №0207-1 від 02.07.2026 року та платіжної інструкції №6РНМ-1157-АВН2-М932 від 08.01.2026, не можуть вважатись належними та достовірними доказами понесення ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у заявленому до відшкодування розмірі 25000,00 грн, а тому з огляду на недоведення стороною позивача необхідності та дійсності таких витрат, відсутні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Також суд враховує надані відповідачами заперечення щодо співмірності зазначеної позивачем суми витрат на правову допомогу у контексті складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Враховуючи, що за наслідками розгляду заяви представника позивача суд дійшов висновку про відсутність підстав для розподілу заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, тому відповідно до частини четвертої статті 252 КАС України суд постановляє ухвалу про відмову в ухваленні додаткового рішення.
Керуючись статтями 134, 138, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 адвоката Гнатик Наталі Ігорівни про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - відмовити.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Повний текст ухвали виготовлено і підписано 16 липня 2026 року.
Головуючий суддя Мірінович У.А.