Справа № 759/11246/26
Провадження № 2/369/13430/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
встановив:
позивач звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 у розмірі 25% від усіх видів заробітку (доходу), але не менше встановленого законом мінімуму.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд приходить до такого.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Судом встановлено, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 23 червня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини залишено без руху.
Підставою для залишення позовної заяви без руху стало недодержання позивачем вимог статей 175, 177 та 185 ЦПК України. Зокрема, суд зазначив, що позивачем не вказано повної адреси місця проживання (реєстрації) відповідача, не надано належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви разом із доданими до неї документами, а також не долучено доказів, які підтверджують проживання дитини разом із позивачем та перебування дитини на її утриманні, що є необхідним для підтвердження права позивача на звернення до суду з вимогою про стягнення аліментів.
У зв`язку з викладеним суд надав позивачу строк для усунення зазначених недоліків та роз`яснив, що у разі їх неусунення у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подала заяву про усунення недоліків позовної заяви, у якій зазначила, що копію позовної заяви було надіслано відповідачу засобами електронного зв`язку через месенджер WhatsApp, на підтвердження чого додано відповідні докази. Також позивач повідомила, що відповідач проходить військову службу, однак актуальна адреса його військової частини їй невідома, у зв`язку з чим вона заявила клопотання про витребування судом інформації щодо місця проходження військової служби відповідача. Крім того, позивач зазначила, що спільна дитина зареєстрована та проживає разом із нею, а на підтвердження цих обставин подала витяг з реєстру територіальної громади, який помилково не був доданий до позовної заяви.
Дослідивши заяву про усунення недоліків позовної заяви та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що недоліки позовної заяви усунуто не в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 177 ЦПК України, у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
На виконання вимог ухвали суду позивач подала докази надсилання копії позовної заяви відповідачу через месенджер WhatsApp. Разом з тим такі докази не підтверджують виконання обов`язку, встановленого статтею 177 ЦПК України, щодо належного надсилання відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів.
Як убачається з позовної заяви, позивачем зазначено зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою позивач була зобов`язана направити відповідачу копію позовної заяви та додані до неї документи і надати суду належні докази такого направлення.
Посилання позивача на те, що відповідач проходить військову службу, а адреса військової частини їй невідома, не звільняє її від виконання вимог статті 177 ЦПК України. Зазначені обставини можуть мати значення лише для вирішення питання про належне повідомлення відповідача судом під час розгляду справи, однак не замінюють процесуального обов`язку позивача щодо направлення копії позовної заяви за відомою їй адресою місця реєстрації відповідача.
Таким чином, позивач не надала належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою його зареєстрованого місця проживання, зазначеною у позовній заяві, у зв`язку з чим недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду про залишення її без руху, не усунуто.
Оскільки вимоги ухвали суду від 23 червня 2026 року у зазначеній частині позивачем не виконано, недоліки позовної заяви залишилися неусунутими, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття провадження у справі. За таких обставин позовна заява відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України вважається неподаною та підлягає поверненню позивачу.
При цьому суд зазначає, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення зазначених недоліків, зокрема після надання належних доказів направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів за адресою його зареєстрованого місця проживання відповідно до вимог ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 185, 260, 353 ЦПК України, суддя
п о с т а н о в и л а:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини вважати не поданою та повернути заявнику, роз`яснивши, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя - О.М. Лапченко