Справа №534/1217/26
Провадження №2/534/626/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2026 року м. Горішні Плавні
Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області
у складі головуючого судді Комарової Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Калініної А.І.,
представника позивача Остахова В.П.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни про роз`єднання позовних вимог та зупинення провадження у справі
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 через систему «Електронний суд» звернулася до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб, укладений 20 грудня 2022 року Горішньоплавнівським відділом ДРАЦС у Кременчуцькому районі Полтавської області за актовим записом № 407; після розірвання шлюбу залишити позивачу прізвище ОСОБА_3 ; визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Ухвалою Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Представник відповідача звернувся до суду з клопотанням, в якому просить роз`єднати позовні вимоги, виділити в самостійне провадження вимогу про розірвання шлюбу та зупинити провадження у справі в частині вимоги про поділ майна подружжя на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України у зв`язку з проходженням відповідачем військової служби.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, подала заяву про розгляд справи за її відсутності.
У судове засідання з`явився представник позивача Остахов В.П., який заперечував проти задоволення клопотання представника відповідача в повному обсязі, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідач не заперечує проти розгляду вимоги про розірвання шлюбу, тобто розгляд справи може відбуватись без участі відповідача, у тому числі й розгляд вимоги про поділ спільного майна подружжя. ОСОБА_1 уклав договір про надання правничої допомоги з адвокатом, характер спору не потребує особистої участі відповідача, достатнім є участь представника, крім того на підтвердження перебування відповідача на військовій службі надано довідку тво командира військової частини про перебування ОСОБА_1 на військовій службі по мобілізації, поряд із цим зазначена довідка сама по собі не єбезумовним підтвердженням перебування сторони у складі Збройних Сил України, переведених на воєнний стан, а отже, існування обставини, що перешкоджає розгляду справи.
Відповідач та його представник у судове засідання не прибули, у клопотанні про роз`єднання позовних вимог та зупинення провадження представник відповідача просила клопотання розглянути у відсутність відповідача та його представника.
Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи та додані до клопотання документи, суд приходить до висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 6 ст. 188 ЦПК України суд вправі роз`єднати позовні вимоги, якщо це сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства. Однак роз`єднання позовних вимог є правом, а не обов`язком суду.
Роз`єднання вимог призведе до затягування розгляду спору в цілому, множинності судових процесів між тими самими сторонами та може порушити принцип економії судового часу.
Щодо зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Зі змісту довідки № 5128 від 11.06.2026, підписаної тимчасово виконувача обов`язків командира військової частини НОМЕР_1 , вбачається, що сержант ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 .
У клопотанні представник відповідача обґрунтовує свою позицію про необхідність зупинення провадження у справі тим, що Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що переведені на воєнний стан для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм та на підтвердження посилається на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 12.11.2025 у справі № 754/947/22.
Суд звертає увагу, що перед Великою Палатою Верховного Суду у зазначеній справі постали такі питання:
- яким є належне тлумачення та застосування положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в частині формулювання «переведені на воєнний стан»;
- які докази є належними і достатніми для підтвердження статусу особи як військовослужбовця для цілей застосування згаданої норми про обов`язок суду зупинити провадження у справі;
- чи зобов`язаний військовослужбовець доводити, що він бере безпосередню участь у бойових діях;
- чи може суд врахувати прагнення самого військовослужбовця (який є однією зі сторін або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) продовжувати розгляд справи і не зупиняти провадження, чи все ж таки суд зобов`язаний у всіх випадках зупинити провадження у справі, навіть якщо військовослужбовець заперечує проти цього.
Так, Велика Палата ВС дійшла до наступного:
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи (пункт 10 частини третьої статті 2 ЦПК України). Дотримання розумних строків розгляду справи є важливим та одним з пріоритетних принципів цивільного судочинства. Поряд із цим існують обставини, за яких суд має право або ж зобов`язаний зупинити провадження у справі.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом в інтересах виконання завдань судочинства. Дотримання судом процесуальних норм під час зупинення провадження у справі сприяє дотриманню принципу юридичної визначеності, оскільки сторони мають право очікувати, що ці норми будуть застосовані.
У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
Правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
Водночас упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
Мета законодавця у цій нормі полягала в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців.
За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі. Виняток для суду з наведеного правила складає ситуація, коли дотримання приписів статті 251 ЦПК України вступає у суперечність із загальними засадами цивільного процесуального законодавства, як-от верховенство права, елементом якого є право на доступ до суду, та, у другу чергу, диспозитивність цивільного процесу.
Отже, під час застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суди мають забезпечити дотримання, зокрема, основних засад (принципів) цивільного судочинства. Принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) надають учасникам справи право вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами.
Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу.
Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони.
За таких обставин прохання військовослужбовця, який є стороною або третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, продовжити розгляд справи, незважаючи на його військову службу, суд має врахувати як достатню підставу не зупиняти провадження у справі. Тобто якщо учасник справи, права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагне продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство. У такий спосіб суд забезпечить баланс між вимогами процесуальних норм права, справедливістю та ефективністю правосуддя.
Суд звертає увагу, що відповідачем висловлено у клопотанні волю проводити розгляд вимоги про розірвання шлюбу за його відсутності та за участі представника.
Одночасно відповідач ОСОБА_1 у клопотанні зазначив, що просить зупинити провадження за вимогою про поділ майна подружжя.
Суд вважає таку поведінку відповідача суперечливою та такою, що має ознаки зловживання своїм процесуальним правом.
Відповідач має належного представника - адвоката Харук О.С., яка наділена усіма необхідними повноваженнями для участі у справі. Представник відповідача бере активну участь у процесі, подає клопотання, що свідчить про можливість реалізації права на судовий захист без зупинення провадження. В ордері, наданому представником відповідача зазначено, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а.с. 31).
Таким чином, оскільку суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для роз`єднання позовних вимог, підстави для зупинення провадження щодо однієї позовної вимоги також відсутні.
Керуючись статтями 188, 251, 252, 258 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Харук Ольги Сергіївни про роз`єднання позовних вимог та зупинення провадження у справі № 534/1217/26 - відмовити.
Розгляд справи продовжити у встановленому законом порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена в установленому порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Д.Ю. Комарова