Справа № 539/2347/26
Провадження № 2/539/1881/2026
УХВАЛА
про відмову в зупиненні провадження у справі
14.07.2026
місто Лубни Полтавської області
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі головуючої судді Мирошникової О. Ш.
за участю: секретаря судового засідання Ануфрієвої Н. М., позивачки ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглянув в відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом:
ОСОБА_1 - позивач, до
ОСОБА_4 - відповідач,
про розірвання шлюбу, та
постановив цю ухвалу про таке:
І. Суть клопотання та позиції учасників справи:
1.14.07.2026 представник відповідача подав суду друге клопотання про зупинення провадження у цій справі на період перебування відповідача у складі сил та засобів угруповання військ (сил) оборони, що переведені на воєнний стан.
1.1.Обґрунтування клопотання: відповідач проходить службу у Національній поліції України та перебуває на посаді у батальйоні поліції особливого призначення (стрілецькому), з 20.02.2026 по теперішній час відповідач відряджений до виконання бойових (спеціальних) завдань до Донецької області.
1.2.Представник відповідача в клопотанні зазначив, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України, який він зазначив як підставу для задоволення клопотання, носить імперативний характер та покладає на суд саме обов`язок зупинити провадження у справі за цією підставою. Також, положення частин другої та третьої статті 252 ЦПК України не стосуються випадку зупинення провадження з підстав пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
2.В судовому засіданні позивачка та її представниця заперечували проти клопотання представника відповідача, просили суд відмовити в зупиненні провадження у справі, оскільки це клопотання є необґрунтованим, таким, що не відповідає завданням цивільного судочинства і є проявом зловживання процесуальними правами з боку відповідача.
ІІ. Закон, яким керувався суд:
3.
3. Сімейний кодекс України:
Частини сьома - десята статті 7 - дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.
Частини перша та друга статті 141 - мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини…
Стаття 180 - батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
4.Цивільний процесуальний кодекс України:
Пункт 2 частини першої статті 251 - суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони… у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Пункт 2 частини першої статті 253 - провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони… у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом:
5.21.05.2026 суд прийняв до розгляду та відкрив провадження в цій справі.
5.1.Предметом позову є розірвання шлюбу між сторонами спору.
6.Відповідач є підполковником поліції, з 07.11.2015 по цей час проходить службу в Національній поліції України та з 12.03.2026 перебуває на посаді начальника відділення зв`язку та спеціальної техніки батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУ НП в Полтавській області.
6.1.З 20.02.2026 відповідач відряджений до виконання бойових (спеціальних) завдань до Донецької області, що підтверджується довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ НП в Полтавській області від 01.07.2026.
7.04.06.2026 представник відповідача подав суду клопотання про зупинення провадження з підстав пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
7.1.Суд постановив ухвалу про відмову з задоволенні клопотання про зупинення провадження в цій справі.
ІV. Мотивована оцінка суду:
8.Вирішуючи друге клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі, суд зазначає таке:
8.1.Представник відповідача послався на пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України та зазначив, що ця норма має імперативний характер, а тому за встановлення передбачених нею обставин суд зобов`язаний зупинити провадження у справі.
8.2.Суд погоджується з тим, що пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України є імперативною нормою процесуального права. Якщо суд встановить наявність усіх передбачених цією нормою юридичних фактів, провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню на строк, визначений пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України.
8.3.Разом з тим імперативний характер цієї норми не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи дійсно встановлені законом підстави для її застосування існують у цій справі.
8.4.Застосування цієї норми можливе лише за одночасної наявності двох юридичних фактів: (1) сторона перебуває саме у складі Збройних Сил України або іншого утвореного відповідно до закону військового формування№ (2) таке військове формування переведене на воєнний стан або залучене до виконання визначених законом завдань.
8.5.В цій справі суд встановив, що відповідач є підполковником поліції та проходить службу в Національній поліції України.
8.6.Згідно з довідкою від 01.07.2026 відповідач з 20.02.2026 відряджений для виконання бойових (спеціальних) завдань до Донецькій області.
8.7.Однак в цій довідці не зазначено, що відповідач припинив проходження служби в Національній поліції України та був зарахований до складу Збройних Сил України або іншого військового формування, утвореного відповідно до закону.
8.8.Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція є центральним органом виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності та підтримання публічної безпеки і порядку.
8.9.Національна поліція є правоохоронним органом, а не військовим формуванням. Відрядження поліцейського до складу сил та засобів угрупування військ (сил) оборони для виконання бойових чи спеціальних завдань у взаємодії із Збройними Силами України саме по собі не змінює його правового статусу та не свідчить про перебування поліцейського у складі Збройних Сил України або іншого військового формування у розумінні пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
8.10. Представник відповідача не надав суду доказів того, що відповідач проходить військову службу або перебуває у складі іншого утвореного відповідно до закону військового формування.
8.11.За таких обставин суд не встановив однієї з обов`язкових передумов застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України - перебування відповідача у складі Збройних Сил України або іншого військового формування, утвореного відповідно до закону.
8.12.За відсутності цієї передумови імперативний характер зазначеної процесуальної норми застосуванню не підлягає.
9. Крім того, матеріали справи свідчать, що відповідач має можливість реалізовувати свої процесуальні права через уповноваженого представника. Після відкриття провадження у справі відповідач уклад договір про надання правничої допомоги, його інтереси представляє адвокат, який бере участь у розгляді справи, подає клопотання.
9.1.Отже, відповідач не позбавлений можливості здійснювати захист своїх прав та інтересів під час судового розгляду.
10.Суд також враховує, що предметом спору в цій справі є вимога позивачки про розірвання шлюбу. Цей спір стосується реалізації особою права на припинення шлюбних відносин у разі фактичного припинення сімейного життя та неможливості подальшого збереження шлюбу.
10.1.Суд враховує, що право на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу є особистим немайновим правом одного з подружжя, а його реалізація не може бути безпідставно поставлена у залежність від обставин, які не охоплюються вимогами пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України.
10.2.Тривале відкладення розгляду цієї справи фактично означало б примусове збереження шлюбних правовідносин на невизначений строк, що суперечить праву особи на судовий захист та завданню цивільного судочинства щодо своєчасного розгляду справи.
11.Суд не застосовує у справі висновки, які викладені у постанові Верховного Суду від 19.12.2024 у справі № 484/40/21, оскільки ці висновки не є релевантними до справи, яку наразі розглядає суд. В справі № 484/40/21 вирішувалося питання зупинення провадження у справі, де стороною був військовослужбовець Збройних Сил України, на відміну від цієї справи, де стороною є поліцейський.
V. Висновок суду:
12. За встановлених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, тому друге клопотання представника відповідача задоволенню не підлягає.
З цих підстав суд постановив:
1.Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про розірвання шлюбу.
2.Копію цієї ухвали вручити учасникам справи.
3.Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
4.Суддя підписала повну ухвалу 17.07.2026.
Суддя Лубенського міськрайонного суду
Полтавської області Мирошникова О. Ш.