У Х В А Л А
16 липня 2026 року Справа № 580/6156/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Гайдаш В.А., розглядаючи у спрощеному позовному провадженні (без виклику учасників справи в судове засідання) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 07.08.2024 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - "березень 2018 року";
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 07.08.2024 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою суду від 12.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
На адресу суду 26.06.2026 від представника відповідача Мовчана С.Д. надійшло клопотання, в якому представник відповідача просить суд залишити позовну заяву без розгляду, оскільки позивачем пропущений строк на звернення до суду, зазначивши, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-ІХ, який набрав чинності 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Отже, представник відповідача зазначає, що з 19.07.2022 законодавцем змінено правове регулювання строку звернення з позовом до суду у справах про стягнення належних працівникові сум, зокрема, й заробітної плати, а саме встановлено тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Ухвалою суду від 01.07.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права.
На виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивачем 13.07.2026 подано заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права. В обгрунтуванні своєї заяви позивач зазначив, що про невідповідність розміру індексації грошового забезпечення, яку він отримував під час проходження військової служби, вимогам чинного законодавства України, позивач дізнався в березні 2026 року після прочитаного в засобах масової інформації (інтернет), роз`яснень адвокатів, юристів, стосовно нарахування військовослужбовцям індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - березень 2018 року. 08.04.2026 позивач звернувся листом до відповідача щодо досудового врегулювання спору з пропозицією вирішити питання виплати належних йому коштів у порядку передбаченому чинним законодавством України. З довідці про доходи позивача, наданій відповідачем 04.05.2026, від 17.03.2025 № 224 зазначено, що за період служби з 01.01.2023 по 07.08.2024, не нараховувалась індексація грошового забезпечення. Не погоджуючись з позицією відповідача, позивач 10.06.2026 року звернувся за захистом своїх прав, свобод та інтересів до суду з даним позовом та прошу суд прийняти мою позовну заяву до розгляду. Тобто фактично про порушення відповідачем своїх прав позивач дізнався безпосередньо з відповіді на його звернення, а саме 04.05.2026, день набуття достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених мені сум. Також позивач зазначає, що з 11.11.2025 і по даний час він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_4 та, на підставі бойового розпорядження командира військової частини НОМЕР_4 , позивач з 12.11.2025 і по даний час бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи межах Марганецької міської громади, Нікопольського району, Дніпропетровської області , тому фізично позивач не мав можливості звернутися раніше з позовом.
14.07.2026 року представник відповідача надіслав до суду заяву, в якій заперечував проти поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом позивача у повному обсязі. Позивач стверджує, що дізнався лише 04.05.2026 коли отримав відповідь військової частини, однак замовчує той факт, що був обізнаний із складовими грошового забезпечення у рамках розгляду справи №580/2025/25, а направлення заяви є лиш спробою створити підставу для поновлення строку звернення до суду. До відповіді була докладена та ж сама довідка, що і є в матеріалах справи 580/2025/25 і жодної нової інформації позивач не отримав. Саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України та проходження військової служби не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження. Ураховуючи те, що перебіг процесуального строку на звернення до суду з позовом у цій справі припав на період повномасштабного вторгнення рф на територію України, ця обставина могла унеможливити дотримання такого строку за умови надання до суду належних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск строку на звернення до суду з позовом, та могла б бути визнана поважною причиною для поновлення процесуального строку. Варто врахувати, що з моменту виникнення у позивача права на звернення до суду з цим позовом по теперішній час воєнний стан в Україні триває. Разом з цим, позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду вчасно будь-яким способом, як то направлення позовної заяви засобами поштового зв`язку, подання позову нарочним способом або звернення через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.
Вирішуючи питання чи є причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду з даними позовними вимогами поважними, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Водночас, суд зазначає, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не є безумовною підставою для застосування наслідків порушення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважною і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС.
Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі Беллет проти Франції (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).
ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи Скордіно проти Італії, Ятрідіс проти Греції).
Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
Оцінивши наведені позивачем причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача суддя вважає за необхідне визнати поважними причини та поновити строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Таким чином, враховуючи вищевикладене клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 14 статті 171 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків.
Таким чином, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи зі стадії на якій було залишено позовну заяву без руху після відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 171, 248, 256, КАС України суд
УХВАЛИВ:
Заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - задовольнити.
Причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом визнати поважними та поновити такий строк.
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Продовжити розгляд справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги за наслідками розгляду справи по суті.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ