Справа № 381/6086/25
Провадження №2/367/3634/2026
УХВАЛА
Іменем України
09 липня 2026 року місто Ірпінь
Ірпінський міський суд Київської області у складі головуючого судді Білогруд О.О., за участі секретаря судового засідання Гончаренко Н.В., розглянувши на стадії підготовчого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки,
установив:
у провадженні Ірпінського міського суду Київської області перебуває указана цивільна справа. Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 26.02.2026 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання. У межах підготовчого провадження за клопотанням сторони відповідача витребувано додаткові докази. Чергове підготовче судове засідання призначено на 09.07.2026 у яке учасники не з`явилися.
До суду від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про закриття провадження у справі, у зв`язку з відмовою від позову унаслідок примирення з відповідачем, а також просив на підставі частини першої статті 142 ЦПК України та частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір» повернути йому 50% суми сплаченого судового збору при зверненні до суду та розглянути цю заяву за його відсутності.
У зв`язку з надходженням такої заяви, не з`явленням учасників у судове засідання відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ознайомившись із поданою заявою суд дійшов висновку про її часткове задоволення.
Одним із основних принципів цивільного судочинства є диспозитивність, зокрема, стаття 13 ЦПК України зобов`язує суд розглядати справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Так, підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України установлено, що суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Пунктом 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено право позивача відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), і як слідує з аналізу положень цивільного процесуального законодавства таке право у позивача є на будь-якому етапі судового провадження до переходу суду на стадію ухвалення судового рішення. Указане право фактично відображає принцип диспозитивності цивільного процесу.
ОСОБА_1 самостійно розпорядився своїм правом щодо припинення судового провадження, яке ним ініційовано, шляхом подання заяви про відмову від позову і така відмова судом приймається, оскільки не порушує прав інших учасників та не суперечить цивільному судочинству.
Додатково суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Водночас, позивач у заяві про відмову від позову просив повернути йому 50% суми сплаченого судового збору при зверненні до суду.
Так, положеннями частини першої статті 142 ЦПК України передбачено, зокрема, що у разі відмови позивача від позову суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Указана норма Закону кореспондується з положеннями частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір».
Водночас ОСОБА_1 вперше звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з цією позовною заявою, до якої долучено квитанцію №1.344844659.1 про сплату 08.10.2025 грошових коштів у сумі 1211,20 грн, призначення платежу «101 [номер приховано] 22030101 судовий збір за період жовтень 2025 від ОСОБА_1 ». На підставі ухвали судді указаного суду позовну заяву направлено за підсудністю до Ірпінського міського суду Київської області листом від 15.12.2025 №2/381/3030/25, у якому зазначено, що інформація про підтвердження сплати судового збору від казначейства у автоматизованій системі документообігу суду станом на 15.12.2025 відсутня.
У зв`язку з відсутністю технічної можливості у автоматизованій системі документообігу Ірпінського міського суду Київської області здійснити перевірку зарахування коштів, сплачених у якості судового збору на спеціальний рахунок, закріпленого за іншим судом, то у задоволені клопотання позивача про повернення 50% судового збору, сплаченого ОСОБА_1 при зверненні до суду із позовною заявою, на разі слід відмовити.
Водночас, після усунення недоліків, що стали підставою для відмови у задоволенні цього клопотання, позивач управі звернутися до Ірпінського міського суду Київської області повторно з відповідною заявою.
Керуючись статтями 142, 255, 256, 258-260 ЦПК України, суд,
ухвалив:
заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Закрити провадження у справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання сім`єю чоловіка та жінки у зв`язку з відмовою позивача від позову.
Роз`яснити позивачу, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
У іншій частині заяви відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.О. Білогруд