Справа № 186/1247/26
Провадження № 2/756/9161/26
УКРАЇНА
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 липня 2026 року місто Київ
Суддя Оболонського районного суду міста Києва Ткач М.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КЛЕВЕР КЕПІТАЛ» про визнання майна особистою приватною власністю,
УСТАНОВИВ:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Загородня Б.В. через систему «Електронний суд» звернулася до Шахтарського міського суду Дніпропетровської області в порядку цивільного судочинства з позовом до відповідача ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КЛЕВЕР КЕПІТАЛ» про визнання майна особистою приватною власністю.
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Закритий не диверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КЛЕВЕР КЕПІТАЛ» про визнання майна особистою приватною власністю передано для розгляду до Оболонському районному суду міста Києва.
Суддя, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Як вбачається зі змісту ухвали Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 16.06.2026, підставою для передачі матеріалів справи на розгляд Оболонського районного суду міста Києва зазначено, що відповідач, як внутрішньо переміщена особа, взятий на облік та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Оболонського районного суду міста Києва.
Із позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати особистою приватною власністю ОСОБА_1 грошові кошти в загальному розмірі 3 462 159,46 грн., сплачені ОСОБА_1 за умовами Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ» та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №1392, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В. та визнати, що ОСОБА_1 належать усі майнові права покупця, що виникли з Попереднього договору купівлі-продажу квартири від 12.10.2021, укладеного між Акціонерним товариством «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ» та ОСОБА_1 , зареєстрованого в реєстрі за №1392, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сень-Силкою І.В., щодо придбання квартири АДРЕСА_2 , загальна площа - 74,7 кв. м., житлова площа - 27,1 кв. м., кількість кімнат - 2 (дві).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини (виключна підсудність).
Так, відповідно до ст.ст. 181, 190 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Як роз`яснено в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об`єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності. До нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це - позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Виходячи з аналізу зазначених правових норм, правила виключної підсудності застосовуються до цивільних справ з приводу нерухомого майна та стосуються будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.
Крім того, суд бере до уваги правову позицію Великої Палати Верховного суду, викладену у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, відповідно до якої виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.
Детальним вивченням позовної заяви встановлено, що правовідносини, які виникли між сторонами, стосуються вищезазначеного нерухомого майна.
Отже, для даної позовної заяви визначено виключну підсудність, підстави для застосування правил підсудності справ за місцем проживання відповідача, визначені статтею 27 ЦПК України, - відсутні, а відтак дана справа не підсудна Оболонському районному суду міста Києва.
З урахуванням наведеного, компетентним та належним судом для розгляду даної справи є саме Голосіївський районний суд міста Києва, оскільки нерухоме майно, розташоване на території Голосіївського району м.Києва.
Враховуючи зазначене, вирішення цього спору віднесено до територіальної юрисдикції Голосіївського районного суду міста Києва.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).
Згідно з частиною 1статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із частиною 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., Закону України «Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини», інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п.1 ст.6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Відповідно до частини 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ст.378 ч.1 ЦПК України).
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Отже, суд повинен суворо дотримуватися правил підсудності.
Враховуючи недопустимість порушення правил щодо виключної підсудності, а також той факт, що приймаючи до провадження вказану цивільну справу, суд позбавляє сторін провадження права на розгляд справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом, тому суд приходить до висновку про необхідність направити за підсудністю цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КЛЕВЕР КЕПІТАЛ» про визнання майна особистою приватною власністю, на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва, як суду, виключна підсудність якого поширюється на вказану адресу.
У даному випадку відсутній спір між судами про підсудність.
Керуючись статтями 30, 31, 260, 261, 353 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «ТЕННЕССІ», Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «КЛЕВЕР КЕПІТАЛ» про визнання майна особистою приватною власністю, направити за підсудністю на розгляд до Голосіївського районного суду міста Києва (місто Київ, вулиця Виставкова, будинок 14-А).
Передача справи на розгляд іншого суду за підсудністю здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя М. М. Ткач