ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. [телефон приховано], E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
УХВАЛА
м. Київ
20.07.2026 Справа № 910/8630/26
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Європа-Броди»
до 1) Міністерства юстиції України,
2) ОСОБА_1
про визнання незаконними та скасування пунктів наказу,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель «Європа-Броди» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України (надалі - відповідач-1) та ОСОБА_1 (надалі - відповідач-2), у якому просить суд: визнати незаконним та скасувати пункти 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2026 №295/5 «Про задоволення скарги», прийнятий на підставі висновку Комісії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15.01.2026 за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 від 22.08.2025, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 25.08.2025 за №СК-3271-25.
Разом з позовом, позивачем було подано заяву про забезпечення позову, у якій останній просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- зупинення примусового стягнення та примусової реалізації майна у зведеному виконавчому провадженні виконавчому провадженні № НОМЕР_1, що перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича;
- зупинення електронних торгів (аукціону), які проводяться Державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації Лоту № 602540, а саме: земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:11:004:0004) та готельного комплексу загальною площею 1413,9 кв.м, за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Юридика, 9, які призначені на « 30» липня 2026 року на 09:00 год.;
- заборони приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Маковецькому Зоряну Вікторовичу та Державному підприємству «СЕТАМ» вчиняти будь-які дії щодо примусової реалізації, оформлення результатів торгів, складання актів про проведені торги та видачі свідоцтв щодо земельної ділянки (кадастровий номер [номер приховано]:11:004:0004) та готельного комплексу загальною площею 1413,9 кв.м, за адресою: Львівська область, м.Броди, вул. Юридика, 9, які призначені на « 30» липня 2026 року на 09:00 год. до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2026 відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову, з підстав зазначених в ухвалі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суд зазначає, що позовну заяву подано без додержання вимог ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України.
Так, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у сторін та інших учасників справи.
Відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Згідно із ч. 8 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України якщо цим Кодексом встановлено вимогу зазначення у змісті процесуального документа відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, особа, яка подає до суду відповідний процесуальний документ в електронній формі через електронний кабінет, звільняється від обов`язку зазначення відповідних відомостей.
Позовна заява була подана представником позивача через «Електронний суд», у зв`язку з чим, останній не зобов`язаний зазначати інформацію про наявність у нього електронного кабінету.
Проте, зазначене не нівелює обов`язку представника позивача зазначити відповідну інформацію про наявність у позивача та відповідачів Електронного кабінету у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
З огляду на викладене, суд зазначає, що представником позивача в поданому позові не зазначено інформації щодо наявності/відсутності в позивача та відповідачів зареєстрованих електронних кабінетів у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі (підсистема «Електронний суд»).
Отже, позивачу необхідно зазначити відомості про наявність/відсутність в сторін електронного кабінету.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Згідно із ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до Єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Зі змісту ст. 90 Цивільного кодексу України вбачається, що юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру.
Найменування юридичної особи - це її ідентифікуюча ознака. Найменування складається з двох частин: організаційно - правової форми і назви. Назва це індивідуальна частина найменування.
Повне найменування юридичної особи зазначається в її установчих документах, змінах до них, усіх офіційних документах і вноситься до Єдиного державного реєстру.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - це єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи.
Статтею 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності), місцезнаходження юридичної особи.
Згідно із ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
У поданій позовній заяві у якості позивача зазначено ТОВ «Готель «Європа-Броди», а отже, не зазначено організаційно-правової форми позивача, через що його найменування у вказаній позовній заяві не може вважатися повним.
Також у порушення вказаних вище приписів позивачем зазначено невірний поштовий індекс позивача, а саме: 80601.
Натомість, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що вірним поштовим індексом позивача є: 80600.
Отже, позивачу слід усунути зазначені недоліки шляхом подання письмової заяви в якій зазначити повне найменування і вірний поштовий індекс позивача.
Крім цього, п. 4 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Так, відповідачами у даній справі визначено: Міністерство юстиції України (відповідач-1) та ОСОБА_1 (відповідач-2).
Відповідно до положень статті 13 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав позову є правом позивача. Натомість установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц, від12 грудня 2018 року у справі №372/51/16-ц, від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц ).
Згідно з п. 4 ст. 45 Господарського процесуального кодексу України, відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Разом з тим, зі змісту прохальної частини позовної заяви не вбачається заявлення будь-яких позовних вимог до ОСОБА_1 (відповідач-2).
Отже, позовна заява не містить визначеного пунктом 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України змісту позовних вимог щодо кожного із відповідачів окремо, що унеможливлює встановлення характеру спірних правовідносин між позивачем та кожним із залучених ним відповідачів, а також позбавляє суд можливості належним чином перевірити обґрунтованість визначеного позивачем суб`єктного складу учасників справи.
Крім того, позовна заява не містить належного викладення обставин, які б свідчили про порушення, невизнання чи оспорювання ОСОБА_1 прав або законних інтересів позивача, а також не містить правового обґрунтування його залучення до участі у справі саме як відповідача.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 є особою, яка звернулася до Міністерства юстиції України зі скаргою, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуваний наказ. Водночас позивачем не наведено обставин, які б свідчили про те, що саме ОСОБА_1 прийняв рішення, вчинив дії чи допустив бездіяльність, якими порушено права або законні інтереси позивача.
Враховуючи викладене, позивачу необхідно надати заяву з уточненням прохальної частини позову із зазначенням позовних вимог щодо ОСОБА_1 (відповідач-2).
Крім цього, відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та наводить відповідне правове і фактичне обґрунтування необхідності в його судовому захисті.
Звертаючись до суду і реалізуючи принцип диспозитивності господарського судового процесу, позивач самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Зі свого боку суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінку заявленого позову як наслідок наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснює суд, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та підстав (юридичних фактів і чинного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.
Так, предметом даного позову визначено вимоги про визнання незаконними та скасування пунктів 1, 2, 4 наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2026 № 295/5 «Про задоволення скарги».
Водночас зі змісту позовної заяви не вбачається, які саме рішення прийняті Міністерством юстиції України кожним із зазначених пунктів наказу, які реєстраційні дії, рішення державного реєстратора чи інші правові наслідки охоплюються пунктами 1, 2 та 4 наказу, а також які з них позивач вважає такими, що порушують його права та законні інтереси.
Позивачем також не наведено окремого обґрунтування щодо кожної із заявлених позовних вимог, зокрема не зазначено, які саме приписи пунктів 1, 2 та 4 наказу суперечать вимогам законодавства, які конкретні норми матеріального права, на думку позивача, були порушені Міністерством юстиції України під час прийняття кожного із цих пунктів та у чому полягає незаконність кожного з них.
При цьому наведені у позовній заяві доводи мають загальний характер та стосуються переважно процедури розгляду Міністерством юстиції України скарги, однак не містять належної індивідуалізації підстав оскарження кожного із пунктів наказу, скасування яких просить позивач.
Суд зазначає, що кожна позовна вимога повинна бути пов`язана із відповідними фактичними обставинами справи та належним правовим обґрунтуванням, що дає можливість встановити предмет спору, межі судового розгляду та предмет доказування щодо кожної із заявлених вимог.
За відсутності викладення змісту оскаржуваних пунктів наказу та належного обґрунтування підстав їх оскарження суд позбавлений можливості встановити, які саме індивідуальні приписи наказу є предметом судового розгляду, у чому полягає їхня ймовірна протиправність, а також перевірити відповідність кожної із заявлених позовних вимог фактичним обставинам, викладеним у позовній заяві.
Отже, позивачу потрібно надати заяву з викладом обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо визнання незаконними та скасування пунктів 1, 2 та 4 наказу Міністерства юстиції України від 05.02.2026 №295/5 «Про задоволення скарги», зокрема, навести зміст пунктів 1, 2 та 4 наказу Міністерства юстиції України, конкретизувати, які рішення або правові наслідки передбачені кожним із них, зазначити, які саме права чи законні інтереси позивача порушуються кожним окремим пунктом наказу, а також навести самостійне фактичне та правове обґрунтування підстав для визнання незаконним і скасування кожного із заявлених до оскарження пунктів наказу.
Враховуючи викладене, позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Європа-Броди» підлягає залишенню без руху.
При цьому суд звертає увагу, що заява про усунення недоліків також має бути направлена на адресу відповідача.
Суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ст. 162, 164, 174, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Європа-Броди» залишити без руху.
2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю «Готель «Європа-Броди» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Суддя Я.А.Карабань