справа № 753/26230/25
провадження № 2/753/4853/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"16" липня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:
головуючого - судді Коренюк А.М.
при секретарі Лавринчук А.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих внаслідок пошкодження майна, суд -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 у грудні 2025 року звернувся до суду із позвом до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих внаслідок пошкодження майна.
В провадженні суду з 15.01.2026 року знаходиться вказана справа, яка розглядається у порядку спрощеного позовного провадження із викликом в судове засідання сторін.
В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що він є власником автомобіля DAEWOO Lanos р.н. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 23.05.2018.
Право користування зазначеним автомобілем надав синові ОСОБА_3
14.12.2022 року, зі слів сина, стало відомо, що син на зазначеному автомобілі повернувся до свого місця проживання у АДРЕСА_1 ) близько 21 години, заїхав у двір, припаркував автомобіль з торця будинку та пішов до дому.
Близько 22:45 сину зателефонував його колега ОСОБА_4 та повідомив, що він у телеграм- каналі побачив, що горить якесь авто в районі, де живе його син.
Син вийшов і побачив, що горить його авто, а на місці працюють пожежники.
Як в подальшому стало відомо, близько 22:04 на парковку біля належного йому автомобіля відповідач припаркував свій автомобіль Skoda Octavia, р.н. НОМЕР_3 .
Через кілька хвилин, після того, як відповідач залишив свій автомобіль та пішов до дому, автомобіль Skoda Octavia почав горіти, згодом полум`я перекинулося на автомобіль, що належить йому.
В результаті автомобіль DAEWOO Lanos, що належить йому, згорів.
Заяву його сина щодо можливого кримінального правопорушення, в зв`язку із чим згоріло авто DAEWOO Lanos, що належить йому на праві власності, було зареєстровано в журналі ЄО за № 62400 від 14.12.2022 Дарницького УП ГУНП в м. Києві.
Зазначену заяву було перевірено та встановлено відсутність складу злочину в діях відповідача, інформацію про злочин не внесено до ЄРДР.
Під час проведення перевірки встановлено, що відповідно до акту про пожежу від 14.12.2022 причиною пожежі та знищення двох автомобілів є несправність електронної системи автомобіля Skoda Octavia.
Листом Дарницького РУ ГУ ДСНС України в м.Києві від 16.12.2022 № 22/2042 підтверджено факт пожежі, яка виникла в автомобілі Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок якої пошкоджено автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 .
Відповідно до висновку експерта № 9/23-9-1/23 від 02.02.2023 за результатами проведення пожежно-технічного дослідження, встановлено, що технічною причиною пожежі, яка сталася біля будівлі по вул. Чавдар, 14, в автомобілі Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 , є загоряння горючих матеріалів з зовні задньої частини кузову АТЗ, а саме в зоні заднього правого крила та правої частини кришки багажного відсіку, внаслідок розповсюдження факелу відкритого полум`я з поруч розташованого автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 .
Вартість експертного дослідження склала 4 077,43 грн.
Відповідно до висновку експерта № 1/025 від 10.01.2025 за результатами проведення пожежно-технічної експертизи, технічною причиною пожежі автомобіля Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 , є загоряння горючих матеріалів з зовні задньої частини кузову АТЗ, а саме - в зоні заднього правого крила та правої частини кришки багажного відсіку, внаслідок розповсюдження факелу відкритого полум`я з поруч розташованого автомобіля Skoda Octavia д.н.з. НОМЕР_3 .
Вартість експертизи склала 2 271,84 грн.
Відповідно до висновку експерта № 69/23 від 24.03.2023 за результатами проведення експертного транспортно-товарного дослідження, розмір матеріального збитку, нанесених власнику КТЗ Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження його автомобіля, станом на дату події 14.12.2022 складає 115 920 грн.
Вартість експертного дослідження склала 4 014,86 грн.
Відповідно до висновку експерта № 2415-34-25 від 30.09.2025 транспортно товарознавчого дослідження, ринкова вартість КТЗ Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 станом на 14.12.2022 з урахуванням отриманих внаслідок події від 14.12.2022 пошкоджень приймається рівною вартості металобрухту та складає 4 840 грн.
Вартість експертного дослідження склала 12 722, 40 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 111 080 грн полягають у врахуванні залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу (4 840 грн): 115 920 - 4 840 = 111 080 грн.
Правове обгрунтування позову.
Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини другої статті 22 ЦК України).
Тобто збитками є фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені особою, або які мають бути нею зроблені, та упущену вигоду. При цьому, вказані витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням порушеного права особи, а саме, без здійснення таких витрат є неможливим відновлення порушеного права особою.
Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.
Частинами четвертою-п`ятою статті 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує.
Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).
Саме власник несе повну відповідальність за дотримання правил пожежної безпеки (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24 червня 2019 року у справі № 902/435/18).
Протиправна поведінка відповідача полягає у бездіяльності, а саме в тому, що недотримання ним, як власником автомобіля, правил пожежної безпеки при експлуатації електричних систем автомобіля, що призвело до виникнення аварійного режиму і пожежі, яка перекинулась на автомобіль Позивача і завдала останньому майнової шкоди (збитків). Між протиправною поведінкою відповідача і шкодою є причинний зв`язок.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності).
Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 серпня 2020 року) Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди.
Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
Верховний суд має сталу правову позицію щодо відшкодування шкоди, завданої пожежею, зокрема, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 вересня 2020 року у справі № 329/382/19 (провадження № 61-10732св20).
Так, у справі № 329/382/19 ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача на користь позивачки вартості ремонтно відновлювальних робіт нерухомого майна, пошкодженого внаслідок пожежі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку, що шкода, завдана позивачці внаслідок знищення належної їй нежитлової будівлі, спричинена внаслідок протиправної бездіяльності відповідача, який не забезпечив належний технічний стан належного йому торгівельного павільйону, що спричинило пожежу, при цьому відповідач не довів відсутності своєї вини у спричиненні пожежі на території власного нерухомого майна, тому завдана внаслідок пошкодження нерухомого майна, яке належить позивачці на праві власності, шкода підлягає відшкодуванню на підставі положень статі 1166 ЦК України.
Факт пожежі в належному відповідачу торгівельному павільйоні та причини розповсюдження вогню на належну позивачці нежитлову будівлю встановлено наявними у справі доказами, зокрема: постановою про закриття кримінального провадження слідчого Бахмутського відділу поліції ГУНП в Донецькій області від 25 лютого 2019 року; висновком № 658 експертного будівельно-технічного дослідження Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України від 4 лютого 2019 року; показами свідків. Відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували доводи позивачки і надані нею докази про те, що пошкодження нерухомого майна сталося внаслідок протиправної бездіяльності відповідача (займання електропроводки у зв`язку із її неналежним технічним станом).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.1187 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
У пункті 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК України. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Оскільки у даній справі відшкодовується шкода, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначаючи розмір заподіяної шкоди, необхідно керуватися також нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до статті 30 якого транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необгрунтованим. Ремонт вважається економічно необгрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо транспортної пригоди.
Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки та відповідають за завдану шкоду.
Подібний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі № 204/5314/18, від 02 грудня 2021 року у справі № 753/17190/18.
Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).
Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково дослідних експертно- криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.
Згідно пункту 2.2. Методики утилізаційна вартість КТЗ визначається як грошова сума, яку передбачається одержати від продажу не придатного для експлуатації за прямим функціональним призначенням КТЗ для альтернативного використання його справних і придатних до експлуатації складників.
Пунктом 7.17 Методики передбачено якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.
Відповідно до пункту 7.18 Методики вартість утилізації КТЗ визначається як сума ринкової вартості технічно справних складників та вартості металобрухту складників, які залишилися, або із застосуванням методу питомої ваги окремої складової КТЗ від ринкової вартості КТЗ.
Тобто навіть при утилізації транспортного засобу залишаються придатні до подальшої експлуатації деякі агрегати, вузли, деталі які є справними і мають свою ціну та їх можна демонтувати і реалізувати для подальшої експлуатації.
Вартість придатних до експлуатації залишків - це реальна ціна автомобіля в пошкодженому вигляді, враховуючи деталі, які можуть бути реалізовані з урахуванням витрат на їх демонтаж, зберігання і продаж. Відповідно до пункту 7.20 Методики «вартість технічно справних складників визначається на підставі результатів їх діагностування на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві автосервісу, а у разі необхідності - дефектування».
Пошкоджені автомобілі при ДТП та деталі, які не можуть бути реалізовані, підлягають розрахунку в якості металобрухту (утилізаційна вартість).
У постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 у справі № 753/11069/16-ц зазначено, що неможливо задовольнити вимоги про відшкодування майнової шкоди з огляду на вартість автомобіля до ДТП з одночасним залишенням автомобіля у власності позивача. Відповідно якщо відсутні докази, які доводять розмір утилізаційної вартості авто, суд позбавлений можливості встановити правильний розмір відшкодування, яке має бути стягнуте з відповідача, і зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 червня 2023 року у справі № 125/1216/20 зазначила: «... за змістом статі 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Таким чином, ремонт автомобіля, вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним. Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди мав відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961- IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП...».
Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Отже, якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП. Зазначені висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 752/13375/19.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 111 080 грн полягають у врахуванні залишкової вартості пошкодженого (знищеного) транспортного засобу (4 840 грн): 115 920 - 4 840 = 111 080 грн.
Витрати, пов`язані з поданням позову, складаються з судового збору в сумі 1 211,20 грн., витрат на проведення експертиз (експертних досліджень) в сумі 23 086,53 грн (4077,43 грн + 2271,84 грн +4014,86 грн + 12 722, 40 грн).
Додаткових витрат позивач понести не планує.
Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 111 080 грн., судові витрати в загальному розмірі 24 297,73 грн.
З 15 грудня 2017 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким викладено у новій редакції, зокрема, Цивільний процесуальний кодекс України України.
Відповідно до п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України у новій редакції справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
В судове засідання позивач (14.05.2026, 16.07.2026) повторно не з`явився, належним чином повідомлений про час та місце його проведення, що підтверджується зворотнім повідомленням рекомендованого листа, й представником позивача Погосян П.А., діючим на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 14.05.2026 року, подано до суду заяву від 14.05.2026 року про розгляд справи за відсутності позивача, його представника, із підтриманням позовних вимог, й із відмовою відповідачу у заяві, поданій про закриття провадження по справі відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України за необґрунтованістю.
Представником відповідача Биченком К.В., діючим на підставі ордера адвоката про надання правової допомоги від 07.01.2026 року, подано заяву від 30.06.2026 року про закриття провадження по справі, й вказує про те, що позивач сам підтверджує, що спір уже вирішено по суті судом апеляційної інстанції, натомість у позові про таке не зазначає, що вказує на зловживанням правом, й лише у заяві від 14.07.2026 вперше зі свого боку розкрив зміст постанови Київського апеляційного суду від 15.01.2025 у справі №753/12013/23 та процитував її ключові положення про те, що апеляційний суд розглянув вимогу позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 115 920 грн. по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги «виходячи із повної вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості... і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають», відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди; одночасно стягнув 20 000 грн. моральної шкоди, тобто частково задовольнив позов.
Таким чином, між тими самими сторонами існує судове рішення, що набрало законної сили, яким вирішено по суті вимогу про відшкодування матеріальної шкоди за ту саму пожежу щодо того самого автомобіля.
Це і є класична ситуація дії принципу преклюзивності (res judicata) та застосування п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Відмова через недоведеність розміру шкоди - це відмова по суті, а не процесуальна перешкода.
Ключова правова помилка позивача полягає у тому, що він сприймає відмову апеляційного суду як «технічну», таку, що можна виправити новою експертизою і новим позовом. Це не так. Апеляційний суд відмовив у позові не з процесуальних підстав (які не перешкоджають повторному зверненню), а по суті - через недоведеність позивачем розміру шкоди, тобто через невиконання ним обов`язку доказування, покладеного на нього ч.1 ст.81 ЦПК України. Така відмова є остаточним вирішенням матеріально-правової вимоги.
Саме таку правову позицію займає Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 17.02.2021 у справі №753/11069/16-ц, на яку, посилається сам позивач у позовній заяві: «Якщо відсутні докази, які доводять розмір утилізаційної вартості авто, суд позбавлений можливості встановити правильний розмір відшкодування, яке має бути стягнуте з відповідача, і зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог».
«Зобов`язаний відмовити» - не «залишити без розгляду», не «повернути позов», а саме відмовити. Відмова у позові - це вирішення спору по суті, яке породжує повну преклюзивну дію. Наслідком недоведення стороною своїх вимог є програш спору, а не право на його повторне ініціювання. Єдиним законним шляхом для позивача була касація - і він цим шляхом не скористався. Якщо позивач вважав, що апеляційний суд неправомірно відмовив у призначенні експертизи утилізаційної вартості на стадії апеляційного розгляду (про що він сам пише у заяві), його законним засобом захисту було касаційне оскарження постанови від 15.01.2025 з посиланням на порушення норм процесуального права (ст.411 ЦПК України).
Позивач касаційну скаргу не подав. Натомість він обрав шлях, прямо заборонений практикою ЄСПЛ та Верховного Суду: замовив нову експертизу після завершення справи та подав новий позов з метою отримання іншого судового результату у тому самому спорі.
«Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише з метою повторного слухання справи та отримання нового результату» (ЄСПЛ, «Ryabykh v. Russia», § 52; «Brumarescu v. Romania», § 61).
Визнання позивача: мета нового позову - усунення недоліків доказування у програній справі. У заяві від 14.07.2026 позивач буквально зазначає: позиція щодо утилізаційної вартості «була з`ясована лише під час апеляційного розгляду», він «ініціював на стадії апеляційного розгляду проведення відповідної експертизи», але «судом було відмовлено», і тому він подав новий позов «з урахуванням позиції апеляційного суду». Це - пряме письмове визнання того, що новий позов подано з метою усунення недоліків доказування, встановлених судом у попередній справі. Позивач не приховує: він програв через власну доказову бездіяльність (не визначив утилізаційну вартість при поданні першого позову, хоча ніщо не заважало це зробити у 2023 році) , і тепер намагається «переглянути» справу.
Слід зазначити, що неподання стороною доказу, про можливість подання якого їй було відомо, не є підставою ні для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, ні для нового позову.
Допущення протилежного означало б нескінченний цикл: програш - нова експертиза - новий позов.
Нова експертиза не змінює підстав позову - сталу позицію ВС позивач тлумачить помилково, стверджує, що новий висновок експерта «змінює підстави позову». Це прямо суперечить розмежуванню підстав позову (юридичні факти) та докази (засоби підтвердження цих фактів).
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права. Не можуть вважатися зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Підставою обох позовів є той самий юридичний факт - пожежа 14.12.2022, що знищила/пошкодила автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 з вини (за твердженням позивача) відповідача.
Висновок ОНДІСЕ № 2415-34-25 не є новою обставиною - це новий доказ старої обставини (розміру шкоди).
Розмір позовної вимоги (111 080 грн замість 115 920 грн) також не змінює предмета позову (постанова ВП ВС від 08.05.2018 у справі № 800/442/18).
Показово, що сам позивач у заяві цитує постанову ВС від 22.05.2019 у справі № 640/7778/18 про три критерії тотожності - але не наводить жодного чинника, який би реально відрізнявся: сторони ті самі, подія та сама, матеріально-правова вимога та сама (стягнення матеріальної шкоди за той самий автомобіль). Змінилися лише доказ та арифметика.
Щодо моральної шкоди - вона вже стягнута і повторне звернення неможливе.
Постановою Київського апеляційного суду у справі №753/12013/23 від 15.01.2025 позивачу вже присуджено 20 000 грн моральної шкоди за ту саму подію. Це додатково підтверджує, що спір по суті вирішено остаточно, а вимоги позивача частково задоволені.
Подання нового позову при існуванні рішення, яким частина вимог задоволена, а частина - відхилена по суті, є неприпустимим.
Особливу увагу суду відповідач звертає на наступний фрагмент постанови апеляційного суду, процитований самим позивачем у заяві від 14.07.2026: «Розмір моральної шкоди... колегія суддів... зважаючи на пережитий емоційний стрес, витрачений час та зусилля, ЯКІ Є НЕОБХІДНИМИ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ ПОПЕРЕДНЬОГО СТАНУ ТРАНСПОРТНОГО ЗАСОБУ, оцінює у розмірі 20 000,00 грн». Апеляційний суд, оцінюючи моральну шкоду, виходив із відновлення транспортного засобу - тобто з того, що автомобіль підлягав відновленню і позивач витрачав час та зусилля на його відновлення. Це судове встановлення прямо суперечить нинішній позиції позивача про «фізичне знищення» автомобіля та його вартість у розмірі металобрухту (4 840 грн).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи.
Обставина відновлюваності/відновлення автомобіля має преюдиційне значення і виключає кваліфікацію ТЗ як фізично знищеного. Це також узгоджується з висновком ОНДІСЕ №2415-34-25, у якому констатовано, що транспортний засіб «частково відновлено», та з доводами відзиву щодо фактичного використання автомобіля у дорожньому русі після події.
Наявність рішення, що набрало законної сили, у тотожному спорі є абсолютною процесуальною перешкодою, яку суд зобов`язаний застосувати з власної ініціативи незалежно від заяв сторін і на будь-якій стадії провадження - аж до ухвалення рішення.
Закриття провадження за таких обставин - обов`язок суду.
Заява позивача від 14.07.2026 має вирішальне доказове значення для справи, оскільки нею позивач офіційно підтвердив: перше - існування постанови Київського апеляційного суду від 15.01.2025 у справі №753/12013/23, якою вимогу про відшкодування матеріальної шкоди вирішено по суті (відмовлено), а моральну шкоду стягнуто; друге - що новий позов подано саме з метою усунення недоліків доказування, встановлених у попередній справі; третє - що апеляційний суд констатував відновлення транспортного засобу, що спростовує тезу про його фізичне знищення; четверте - що позивач не використав касаційне оскарження як належний процесуальний механізм.
За таких обставин, вважає, що провадження у цій справі (№753/26230/25) підлягає закриттю на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки набрало законної сили рішення суду - постанова Київського апеляційного суду від 15.01.2025, ухвалене у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
У заперечення на заяву представника відповідача про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, представник позивача зазначив, що поданий позов не є тотожним спором. Верховний Суд у постанові від 22.05.2019 у справі № 640/7778/18 роз`яснив, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
Верховний Суд зауважив, що, визначаючи підстави позову як елементу його суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У постанові Київського апеляційного суду від 15.01.2025 у справі № 753/12013/23, яку долучено представником відповідача, вказано, що «Обставини загоряння автомобіля ОСОБА_1 від його автомобіля ОСОБА_2 в доводах апеляційної скарги не спростовує, як і не наводить аргументів на доведення відсутності своєї вини в знищенні автомобіля позивача. Проте відповідач не погоджується із розміром майнової шкоди, яка заявлена позивачем до стягнення на підставі висновку експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарного дослідження... Разом із тим, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги в тому, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після пригоди, в якій він був пошкоджений… У справі, яка переглядається, встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого транспортного засобу (позивачу), експертом була визначена без визначення вартості утилізації автомобіля. При цьому вартість утилізації також не вказана у експертному висновку, а тому колегія суддів не має можливості визначити правильний розмір відшкодування, яке має бути стягнуте з відповідача і вважає, що це є підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування майнової шкоди. Таким чином позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 115 920,00 грн, виходячи із повної вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу та/або вартості його відновлювального ремонту, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають. Колегія суддів вважає, що оскільки в судовому засіданні доведений факт пошкодження автомобіля позивача внаслідок пожежі, яка сталась з вини відповідача, то є обґрунтованими доводи позивача про те, що він зазнав душевних страждань внаслідок втрати цього майна. Розмір моральної шкоди, завданої позивачу, колегія суддів з урахуванням засад розумності і справедливості, а також глибини душевних страждань, зважаючи на пережитий емоційний стрес, витрачений час та зусилля, які є необхідними для відновлення попереднього стану транспортного засобу, оцінює у розмірі 20 000,00 грн.».
При подачі позову у справі № 753/12013/23 утилізаційна вартість не визначалася.
Позиція відповідача у справі № 753/12013/23 щодо не зазначення позивачем розміру утилізаційної вартості КТЗ, що впливає на доведення розміру відшкодування шкоди, заподіяної з вини відповідача, була з`ясована лише під час апеляційного розгляду справи, оскільки він проігнорував вимоги закону щодо можливості подання відзиву на позовну заяву в суді І інстанції.
У зв`язку із чим, позивачем було ініційовано на стадії апеляційного розгляду проведення відповідної експертизи утилізаційної вартості КТЗ, але судом було відмовлено через непроведення вказаної експертизи в суді І інстанції.
Отже, подача нового позову у цій справі (№ 753/26230/25) про відшкодування лише матеріальної шкоди з урахуванням позиції апеляційного суду стосовно необхідності встановлення залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу не є тотожним позовом, оскільки в даному випадку змінено підстави подачі позову, оскільки встановлено новою експертизою ринкову вартість Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 станом на 14.12.2022 з урахуванням отриманих внаслідок події від 14.12.2022 пошкоджень, що впливає як на підставу позову, так і на розмір відшкодування, що являється меншим, ніж було заявлено в попередньому позові.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що ніщо не перешкоджає особі добровільно відмовитись від гарантій справедливого судового розгляду у однозначний або у мовчазний спосіб. Проте для того, щоб стати чинною з точки зору Конвенції, відмова від права брати участь у судовому засіданні повинна бути зроблена у однозначний спосіб і має супроводжуватись необхідним мінімальним рівнем гарантій, що відповідають серйозності такої відмови. До того ж, вона не повинна суперечити жодному важливому громадському інтересу рішення ЄСПЛ (Hermi проти Італії, § 73; Sejdovic проти Італії § 86).
Окрім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (Рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України»).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04).
Наведені обставини свідчать, що сторони завчасно повідомлені про розгляд справи судом.
Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у тому числі, правом визначити свою участь в судовому засіданні, що не перешкоджає вирішенню справи за відсутнсооі сторін відповідно до поданих ними заяв (за їх погодженням).
Вирішуючи заяву відповідача про закриття провадження по справі на підставі п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України, враховуючи підставу, предмет спору, сторін, постанову Київського апеляційного суду від 15.01.2025 у справі №753/12013/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків (115 920 грн.00 коп.) та моральної шкоди (50 000 грн.00 коп.), висновки викладені у постанові Київського апеляційного суду від 15.01.2025 в частині відмови ОСОБА_1 у вимозі про відшкодвання матеріальних збитків (115 920 грн.00 коп.), що слугували підставою для подачі цього позову з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, до суду (з урахуваннямзалишкової вартості пошкодженого транспортного засобу (4 840 грн) (115 920 - 4 840 = 111 080 грн.), докази про шкоду, які є новими у справі №753/12013/23, суд вважає заяву відповідача обгрунтованою, такою, що піддягає задоволенню із таких підстав.
Із постанови Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року, яка набула чинності, у справі №753/12013/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, встановлено, що в липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 з вимогами про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 115 920,00 грн, та моральної шкоди 50 000 грн., який постановою Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 є власником автомобіля «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 23 травня 2018 року (а.с. 12).
Згідно із довідкою Дарницького районного управління ГУ ДСНС України у м.Києві від 16 грудня 2022 року за № 22/2042 підтверджено факт пожежі, яка виникла 14 грудня 2022 року у легковому автомобілі «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_3 , по вул.Чавдар, 14, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.7).
З урахуванням наведеної довідки Дарницького районного управління ГУ ДСНС України у м. Києві, а також того, що з доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідач не заперечує, що 14 грудня 2022 року згорів його автомобіль, а також автомобіль позивача, колегія суддів дійшла висновку, що цей факт мав місце.
Відповідно до висновку експерта № 9/23-9-1/23 від 02 лютого 2023 року за результатами проведеного Науково-дослідним центром судової експертизи з питань інтелектуальної власності Міністерства юстиції України за замовленням ОСОБА_3 пожежно-технічного дослідження, встановлено, що технічною причиною пожежі, яка сталася 14 грудня 2022 року біля будівлі по вул. Чавдар, 14, в автомобілі «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , є загорання горючих матеріалів ззовні задньої частини кузова АТЗ, а саме в зоні заднього правого крила та правої частини кришки багажного відсіку, внаслідок розповсюдження факелу відкритого полум`я з поруч розташованого автомобіля «Шкода Октавія», д.н.з. НОМЕР_3 (а.с. 31-48).
Вартість проведення такої експертизи склала 4 077,43 грн (а.с. 21, 22).
За положеннями статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частина перша статті 72 ЦПК України визначає, що експертом може бути особа, яка володіє спеціальними знаннями, необхідними для з`ясування відповідних обставин справи.
Зі змісту висновку експертного пожежно-технічного дослідження № 9/23-9-1/23 від 02 лютого 2023 року, який було долучено позивачем у якості доказу, вбачається, що він не містить відомостей про те, що експерт Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності ОСОБА_5 попереджений (обізнаний) про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 КК України або за відмову від надання висновку за статтею 385 КК України.
За таких обставин вказаний висновок колегія суддів вважає недопустимим доказом і не оцінює його при ухваленні рішення у даній справі.
Розмір завданої майнової шкоди (матеріального збитку), завданого позивачу внаслідок пошкодження його автомобіля «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідно до висновку експерта № 69/23 від 24 березня 2023 року за результатами проведення Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності за замовленням ОСОБА_3 експертного транспортно-товарного дослідження станом на 14 грудня 2022 року складає 115 920,00 грн (а.с. 50-84).
Вартість цієї експертизи склала 4 014,86 грн (а.с. 13, 14).
Як було зазначено представниками сторін в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, пошкоджений автомобіль «Део Ланос», д.н.з. НОМЕР_1 , був відновлений ОСОБА_1 за власні кошти та перебуває в експлуатації.
Висновком рішення Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року зазначено, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 115 920,00 грн, виходячи із повної вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу та/або вартості його відновлювального ремонту, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Зміст постанови Київського апеляційного суду від 15.01.2025 у справі №753/12013/23 передбачає, що апеляційний суд розглянув вимогу позивача про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 115 920 грн. по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги «виходячи із повної вартості автомобіля, без врахування залишкової вартості... і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, є необґрунтованими і задоволенню не підлягають», відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди; стягнув 20 000 грн. моральної шкоди, тобто частково задовольнив позов.
Підставою обох позовів є той самий юридичний факт - пожежа 14.12.2022, що знищила/пошкодила автомобіль Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 , з вини відповідача.
Висновок ОНДІСЕ № 2415-34-25 у цій справі - це новий доказ щодо розміру шкоди поданий позивачем відповідно до висновку постанови Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року у справі 753/12013/23, відсутність якого слугувала підставою для відмови ОСОБА_1 у цій частині його позовної вимоги.
Розмір позовної вимоги (111 080 грн замість 115 920 грн) не змінює предмета позову (постанова ВП ВС від 08.05.2018 у справі № 800/442/18).
Таким чином, щодо спору між тими самими сторонами існує судове рішення (постанова Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року у справі № 753/12013/23), що набрало законної сили, яким вирішено по суті вимогу позову про відшкодування матеріальної шкоди за ту саму пожежу, щодо того самого автомобіля, є підставою дії принципу преклюзивності (res judicata) та застосування п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Res judicata - вирішена справа (res judicata pro veritate habetur! - судове рішення слід визначати за істину) означає остаточність рішення суду, яке набрало чинності і не може бути переглянуте.. Принцип res judicata визнано на міжнародному рівні та зафіксовано, в тому числі, у п.1 ст.44 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Принцип остаточності рішення є складовою частиною верховенства права, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відступ від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (п.46 рішення у справі «Устименко проти України», п.п.51,52 рішення у справі «Рябих проти Росії», п.31 рішення у справі «Марушин проти Росії», п.61 рішення у справі «Брумареску проти Румунії»).
Відтак, жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, інакше така справа в суді мала б розглядатися безкінечно. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (пункт 52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/39, ECHR 2003-IX, пункт 46 рішення ЄСПЛ у справі «Устименко проти України» № 32053/13).
Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.
Враховуючи викладене, здійснення перегляду судового рішення, яке набрало законної сили та є чинним, є порушенням принципу правової певності як однієї з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення.
Відмова судом через недоведеність позивачем розміру шкоди - це відмова по суті, а не процесуальна перешкода, що відхиляє доводи позивача про нову підставу позову.
Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.
Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.
Предметом позову є правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.
Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).
Тобто при ухваленні рішення суд має з`ясовувати яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Апеляційний суд у справі № 753/12013/23 відмовив у позові не з процесуальних підстав (які не перешкоджають повторному зверненню), а по суті - через недоведеність позивачем розміру шкоди, тобто через невиконання ним обов`язку доказування, покладеного на нього ч.1 ст. 81 ЦПК України.
Така відмова є остаточним вирішенням матеріально-правової вимоги.
Верховний Суд у постанові КЦС ВС від 17.02.2021 у справі №753/11069/16-ц, зазначив, якщо відсутні докази, які доводять розмір утилізаційної вартості авто, суд позбавлений можливості встановити правильний розмір відшкодування, яке має бути стягнуте з відповідача, і зобов`язаний відмовити у задоволенні позовних вимог».
Відмова у позові - це вирішення спору по суті, яке породжує повну преклюзивну дію. Наслідком недоведення стороною своїх вимог є програш спору, а не право на його повторне ініціювання.
Позивач касаційну скаргу на рішення Київського апеляційного суду від 15.01.2025 року не подав, й після розгляду 15.01.2025 року справи, за наслідками вивчення висновків суду у такій справі, ним замовлено нову експертизу № 2415-34-25 від 30.09.2025, подано новий позов у цій справі № 753/26230/25 з метою отримання іншого судового результату у тому самому спорі, проте «Жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду лише з метою повторного слухання справи та отримання нового результату» (ЄСПЛ, «Ryabykh v. Russia», § 52; «Brumarescu v. Romania», § 61).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
На підставі вищевикладеного, п.9 ч.1 Перехідних положень ЦПК України, з урахуванням постанову Київського апеляційного суду від 15.01.2025 у справі №753/12013/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, якою вирішено справу, керуючись п.3 ч.1 ст. 255, ч.2 ст.256 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», суд -
УХВАЛИВ
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків завданих внаслідок пошкодження майна, - закрити.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду протягом п`ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.
Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції - Київського апеляційного суду.
Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Суддя: