ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
20 липня 2026 року м. Житомир
справа № 240/23370/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невиплати середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні, обчисленого відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100;
- стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні, обчислений відповідно до норм Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби, що передували місяцю звільнення зі служби на 6 місяців затримки грошового забезпечення.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15 липня 2026 року від ІНФОРМАЦІЯ_1 , через систему "Електронний суд", надійшла заява (за вх. №52454/26) про закриття провадження у справі.
В обґрунтування заяви зазначає, що позивачем позовну заяву до суду подано після закінчення строків, установлених законом. Вказує, що під час проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач не був позбавлений права на звернення до суду, а тому проходження військової служби саме по собі не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Також зазначає, що позивач звернувся до суду лише після отримання виплати на виконання судового рішення, водночас не навів обставин, які б свідчили про неможливість звернення до суду у встановлений законом строк після виникнення, на його думку, порушення права.
Саме тому, відповідач просить закрити провадження у адміністративній справі №240/23370/26 у зв`язку з пропущенням позивачем строків звернення до суду.
Розглянувши подану відповідачем заяву, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі:
1)якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства;
2) якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом;
3) якщо сторони досягли примирення;
4) якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
5) у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;
6) щодо оскарження нормативно-правових актів суб`єктів владних повноважень чи окремих їх положень, якщо оскаржуваний нормативно-правовий акт або відповідні його положення визнано протиправними і нечинними рішенням суду, яке набрало законної сили;
7) щодо оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії суб`єкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили;
8) щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Суд зазначає, що положеннями ст.238 КАС України не передбачено підстав для закриття провадження у справі у зв`язку з пропуском позивачем строків на звернення до суду.
Натомість, суд звертає увагу відповідача на те, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі КАС України) відповідно до якої, а саме частини третьої вказаної статті, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Приписами статті 240 частини 1 пункту 7 КАС України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом.
Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з положеннями частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Висновок щодо норми права, яка підлягає застосуванню до випадків обчислення строків звернення до суду колишніх публічних службовців з вимогами про стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні було викладено в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 240/532/20, установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, у межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору.
Натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.
Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати, відтак на подання позову про його нарахування та виплату чи стягнення не поширюється строк звернення, встановлений статтею 233 Кодексу законів про працю України.
Виходячи із викладених правових позицій, з цим позовом до суду позивач мав звернутися в місячний строк з моменту, коли дізнався (мав дізнатися) про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Така правова позиція була підтримана Верховним Судом у постановах від 21 листопада 2024 року у справі №620/9315/23, від 28 березня 2025 року у справі №360/572/21.
Щодо моменту, коли позивач мав дізнатися про порушення своїх прав, то Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 травня 2020 року у справі №810/451/17 сформувала висновки, що застосовні до цієї справи. За змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Таким чином, настання відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, пов`язане з наявністю таких юридично значимих обставин, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З урахуванням викладеного, з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні особа - колишній публічний службовець може звернутися в місячний строк з моменту фактичного розрахунку у повному обсязі.
Відповідний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 31.03.2026 у справі №440/13899/24.
До адміністративного позову позивач додав банківську виписку про зарахування 24.06.2026 на картковий рахунок суми 248781,35 грн (на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/21921/24 від 04.04.2025).
Таким чином, саме з 24.06.2026 позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів.
Перебіг строку звернення до суду про виплату середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні розпочався з дати фактичного розрахунку з позивачем - 24.06.2026, водночас позивач звернувся до суду з даним позовом 28.06.2026 (здав позовну заяву у відділення поштового зв`язку), тобто в межах строку звернення, визначеним частиною п`ятою статті 122 КАС України.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст.238 КАС України підстав для закриття провадження у справі, а також про відсутність підстав для залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, а тому заява відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
ухвалив:
1. У задоволенні заяви ІНФОРМАЦІЯ_1 про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку, - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо від рішення суду не може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Суддя А.В. Горовенко