Ухвала № 138332503 у справі № 320/27788/26 від 16.07.2026

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

16 липня 2026 року м. Київ № 320/27788/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить зобов`язати відповідача повернути безпідставно сплачені кошти у розмірі 28844,00 грн.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 КАС України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 160, 161, 172 цього Кодексу, яка містить перелік загальних для всіх позовних заяв елементів (реквізитів), що дають необхідну інформацію для вирішення судом питання про відкриття провадження в адміністративній справі.

Дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв`язку з наступним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмету спору та їх обґрунтування.

Зі змісту ч. 5 ст. 160 КАС України слідує, що у позовній заяві зазначається:

- зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;

- у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.

Позовна заява - документ, який пред`являється позивачем до суду в установленій процесуальним законом формі та містить вимогу про примусовий захист порушеного права чи інтересу.

Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет, підстава і зміст .

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами, суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна чітко зазначити рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права. Натомість, під викладом обставин розуміється обґрунтування порушених прав та інтересів позивача оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю відповідача у сфері публічно-правових відносинах.

Слід також звернути увагу позивача на те, що важливе значення має структура позовної заяви, оскільки це забезпечує правильне її сприйняття та полегшує аналіз аргументів.

Позовна заява складається з вступної, описової, мотивувальної і прохальної частини.

У вступній частині позовної заяви у правому верхньому куті аркушу зазначаються найменування суду, до якого подається заява; ім`я (найменування) позивача і відповідача, а також ім`я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв`язку, якщо такі відомі; ціна позову, якщо позовні вимоги містять матеріальні вимоги.

В описовій частині здійснюється виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначаються докази, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування.

У мотивувальній частині позовної заяви позивач наводить обґрунтування своєї правової позиції, вимог до відповідача. У цій частині позивач посилається на конкретні фактичні обставини справи та юридичні факти, які підтверджують його вимоги.

У прохальній частині містяться безпосередньо позовні вимоги, які мають бути максимально чітко і зрозуміло сформовані.

Завершується написання позовної заяви зазначенням переліку документів, що додаються до неї, датою подання та підписом позивача чи його представника.

Суд звертає увагу позивача на те, що у позовній заяві він повинен навести свої аргументи, доводи та міркування щодо протиправної бездіяльності відповідача, зокрема, у чому саме полягає така бездіяльність, чітко зазначити, яку саме норму (норми) порушено відповідачем при допущені такої бездіяльності.

Більш того, якщо бездіяльність оскаржується з кількох підстав, то мотивацію у позовній заяві доцільно викладати послідовно, розбивши її на частини. У кожній частині слід зазначити: яку норму саме порушено відповідачем, зміст норми, її аналіз та тлумачення та аргументи в чому саме полягає протиправність такої бездіяльності, коли цю норму застосовував (або не застосовував), до чого це призвело. Після цього можна переходити до наступної підстави оскарження.

Суд звертає увагу позивачки, що процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету врегульовані «Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок № 787).

Згідно із пунктом 3 Порядку № 787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 Порядку № 787 встановлено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету. Органи Казначейства приймають подання від органів, які контролюють справляння надходжень бюджету або які здійснюють облік заборгованості в розрізі позичальників, у строки, визначені нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів (пункт 10 Порядку № 787).

Так, суд зазначає, що позивачка не визначає зміст позовних вимог, зокрема не оскаржує рішення, дії або бездіяльність відповідача, в результаті протиправності яких заявляє похідну зобов`язальну позовну вимогу.

Отже, позивачці необхідно привести позовні вимоги у відповідності до ст. 5 КАС України та надати нормативно-правове обґрунтування позовних вимог.

Окрім того, суд зазначає, що позовні вимоги безпосередньо впливають на права та обов`язки Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві. Проте, у позовній заяві вказаний орган не зазначений як третя особа, не надано окремо викладеної заяви про залучення Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві як третьої особи по справі, з обґрунтуванням підстав такого залучення, зазначенням відомостей щодо третьої особи відповідно до вимог пункту 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що початок перебігу шестимісячного строку у процесуальному законі визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен був дізнатись», що містяться у частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому сама по собі необізнаність позивача з фактом порушення його прав не є підставою для автоматичного і безумовного поновлення строку звернення до суду.

Судом встановлено, що 10.09.2025 позивачка уклала договір купівлі-продажу квартири та сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування.

Водночас з даним позовом до суду позивачка звернулась 09.07.2026 (через підсистему «Електронний суд»), тобто з порушенням строку, визначеного статтею 122 КАС України.

Суд звертає увагу, що у спірних правовідносинах відлік строків для звернення до суду (в тому числі, у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду відповідної заяви з метою спонукання до вчинення певних дій) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім випадків, якщо інше прямо не передбачено законом. Саме по собі звернення позивача із заявою до суб`єкта владних повноважень не робить вказані правовідносини триваючими, і не поновлює пропущеного строку на звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 19.08.2021 по справі № 360/2687/20 Верховний Суд чітко зазначає, що "у справах щодо повернення помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування при купівлі житла вперше початок перебігу строку на звернення до суду розпочався для позивача саме з часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про своє порушене право, й таким днем є дата сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, платником якого, на переконання позивачки, вона не є, й, відповідно, який був сплачений нею помилково".

З огляду на викладене, позивачка мала звернутися до суду з відповідним адміністративним позовом протягом шести місяців з дня здійснення спірного платежу, тобто з 10.09.2025 по 10.03.2026.

Доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачкою суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Вказані обставини свідчать про невідповідність позовної заяви вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків.

Отже, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачці часу для усунення зазначених недоліків.

Вказані недоліки повинні бути усунені у десятиденний строк з дня отримання позивачкою копії даної ухвали шляхом подання до суду позовної заяви з дотриманням вимог ст. 161 КАС України.

Керуючись ст.ст. 161, 169, 171 КАС України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачці десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Роз`яснити позивачці, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали надіслати позивачці.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Лапій С.М.