Справа № 175/10234/26
Провадження № 2-з/175/70/26
УХВАЛА
"17" липня 2026 р. с-ще Слобожанське
Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Журавель Т.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку.
09.07.2026 року позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з відчуженням чи зміною власника щодо земельної ділянки та житлового будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також заборонити органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які виконавчі дії щодо звернення стягнення, накладення арешту, опису та примусової реалізації щодо вказаного нерухомого майна.
В обґрунтування заяви позивач зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним для забезпечення ефективного захисту її майнових прав. Вказує, що відповідач, залишаючись зареєстрованим власником спірного нерухомого майна, має реальну можливість вчинити дії, спрямовані на його відчуження, поділ, обтяження або переоформлення на користь третіх осіб. Отже, у разі переходу права власності на спірне майно до третіх осіб або його примусового відчуження державою виконання можливого рішення суду про задоволення позову може бути істотно ускладнене або навіть неможливе. За таких обставин захист порушених прав позивача потребуватиме звернення до суду з новими позовами та призведе до додаткових часових і фінансових витрат.
Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У відповідності до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частинами 1, 5, 6 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
В заяві зазначено, що існує реальна загроза істотного ускладнення ефективного захисту або поновлення порушених прав та законних інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася, у межах цього судового провадження.
При цьому, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Суддя звертає увагу, що заявлений позивачем спосіб забезпечення позову, шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням чи зміною власника щодо земельної ділянки та житлового будинку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , є на думку судді співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки спрямований на збереження існуючого стану нерухомого майна до вирішення спору по суті, а тому в цій частині суддя доходить висновку про необхідність задоволення заяви.
При цьому, вимога позивача щодо вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям вчиняти будь-які виконавчі дії щодо звернення стягнення, накладення арешту, опису та примусової реалізації вказаного нерухомого майна є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження існування реальної загрози вчинення таких дій. Зокрема, матеріали заяви не містять доказів перебування на виконанні в органах державної виконавчої служби чи у приватного виконавця виконавчого провадження, боржником у якому є ОСОБА_2 , а також доказів вчинення виконавцем будь-яких дій, спрямованих на реалізацію спірного нерухомого майна чи вчинення підготовчих дій до його реалізації.
На підставі викладеного, суддя доходить висновку про необхідність часткового задоволення заяви про забезпечення позову.
З урахуванням вищенаведеного, керуючись ст. 149-153, 258, 260, 261, 353-354 ЦПК України, суддя -
ПОСТАНОВИВ:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок та земельну ділянку - задовольнити частково.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з відчуженням чи зміною власника щодо житлового будинку загальною площею 57,6 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер Краматорського БТІ 2497-IV, зареєстрований за ОСОБА_2 ) та земельної ділянки загальною площею 0,1012 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер [номер приховано]:01:002:0418, зареєстрована за ОСОБА_2 ).
В іншій частині заявлених вимог - відмовити
Обов`язок пред`явлення цієї ухвали до виконання покласти на позивача.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ