КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про відмову в забезпеченні позову
20 липня 2026 року місто Київ №320/28849/26
Київський окружний адміністративний суд в складі судді Білоус А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО» ЛТД до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "ДЖЕРЕЛО" ЛТД звернулось до суду з позовом, відповідно до якого просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 03.04.2026 № [номер приховано].
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.07.2026 відкрито провадження в справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи.
Позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, в якій просить забезпечити позов шляхом:
- зупинення дії податкової вимоги № 0[телефон приховано]-2615 від 09 липня 2026 року ГУ ДПС у м. Києві та рішення від 09 липня 2026 року №0[телефон приховано]-2615 про опис майна у податкову заставу;
- заборони відповідачу - Головному управлінню ДПС у м. Києві здійснювати будь-які заходи стягнення суми податкового боргу за податковим повідомленням - рішенням від 03.04.2026 № [номер приховано] до вирішення судового спору стосовно його правомірності.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що 09 липня 2026 року ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкову вимогу № 0[телефон приховано]-2615 та рішення №0[телефон приховано]-2615 про опис майна у податкову заставу. Заявник вказав, що необхідність забезпечення позову обумовлюється тим, що стягнення відповідачем суми податкової заборгованості за податковим повідомленням-рішенням до прийняття судом рішення по суті спору стосовно його правомірності істотно порушує гарантовані законом права та інтереси позивача.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Частинами 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За змістом наведеної норми, для висновку про наявність підстав для забезпечення позову заявнику необхідно довести очевидність протиправності рішення, дії, бездіяльності суб`єкта владних повноважень, що оскаржуються та/або ускладнення, унеможливлення виконання рішення суду або захисту прав, свобод, інтересів, за захистом яких звернулась особа, якщо не будуть вжиті заходи забезпечення позову.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних заходів щодо охорони прав та свобод позивача, для створення можливості реального виконання позитивного (для позивача) рішення суду. Також суд вважає за необхідне відмітити, що приймаючи ухвалу про вжиття заходів по забезпеченню позову, суд повинен враховувати, що прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що не вжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
За своєю юридичною природою інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 в справі № 826/8556/17, від 26.04.2019 в справі № 826/16334/18.
Суд наголошує, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання (частина 6 статті 154 КАС).
Отже, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.
З врахуванням зазначеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою.
З цією метою, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що обов`язок щодо доведення та обґрунтування наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, аргументованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на особу, яка подала заяву про забезпечення позову.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено в майбутньому (постанова Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №826/13306/18).
Посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому, є передчасними та такими, що побудовані на припущеннях, а тому не можуть визнаватись достатніми для вжиття заходів забезпечення позову.
Так, позивач оскаржує правомірність податкового повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 03.04.2026 № [номер приховано].
У заяві про забезпечення позову позивач просить суд зупинити дію податкової вимоги № 0[телефон приховано]-2615 від 09 липня 2026 року ГУ ДПС у м. Києві та рішення від 09 липня 2026 року №0[телефон приховано]-2615 про опис майна у податкову заставу, а також заборонити Головному управлінню ДПС у м. Києві здійснювати будь-які заходи стягнення суми податкового боргу за податковим повідомленням - рішенням від 03.04.2026 № [номер приховано] до вирішення судового спору стосовно його правомірності.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно у зв`язку зі зверненням позивача до суду з позовом та відкриттям провадження у цій справі визначене спірним податковим повідомленням-рішенням грошове зобов`язання набуває статусу неузгодженого, а прийняті на його підставі податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу вважаються відкликаними.
Отже, після відкриття провадження у цій справі визначена податковим повідомленням-рішенням від 03.04.2026 №[номер приховано] сума не може обліковуватися як узгоджене грошове зобов`язання та податковий борг. Відповідно, відсутні правові підстави для подальшого здійснення заходів щодо її примусового погашення та застосування податкової застави.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №640/31301/21 зазначив, що вжиття заходів забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб з підстав можливого ускладнення захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення позовних вимог є безпідставним та неефективним, оскільки відкриття провадження у справі щодо оскарження податкових повідомлень рішень, передбачає статус визначеного ними грошового зобов`язання як неузгодженого та, відповідно, відкликання податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу. Це суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
Крім того, заявником не надано доказів того, що після відкриття провадження у справі контролюючий орган продовжує вчиняти реальні дії щодо примусового стягнення спірної суми.
Суд також ураховує, що з дня надіслання (вручення) податкової вимоги від 09.07.2026 до дня розгляду заяви не минув передбачений пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України тридцятиденний строк, до закінчення якого стягнення коштів та продаж майна платника податків не допускаються.
За таких обставин заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в даній справі, а викладені в заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 03 травня 2023 року у справі № 640/15534/22 вказав на те, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Отже, фактичні обставини справи підлягають встановленню та оцінці судом на підставі зібраних у справі доказів й аналізу релевантних норм права під час вирішення справи по суті.
На цій стадії провадження подані матеріали не дають підстав для висновку про очевидну протиправність оскаржуваного рішення відповідача без повного з`ясування фактичних обставин справи та дослідження належних і допустимих доказів.
Беручи до уваги наведене, в поданій заяві про забезпечення позову заявник не довів існування обставин, передбачених частиною другою статті 150 КАС України, за наявності яких суд може забезпечити позов.
Ураховуючи викладене, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 150-154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРЕЛО» ЛТД про забезпечення позову.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Білоус А.Ю.