СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
20 липня 2026 року Справа № 480/4818/26
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Прилипчука О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сумська виправна колонія № 116" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-
В С Т А Н О В И В:
24 червня 2026 року позивач, ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_2 ), через представника Дяченка О.В. звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Сумська виправна колонія № 116" (вул. Войти, буд. 5,с. Сад, Сумський район, Сумська область,42343), в якій просить:
1. Визнати протиправними дії Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року.
2. Зобов`язати Державну установу "Сумська виправна колонія (№116)" здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 31.12.2020 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
3. Визнати протиправними дії Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року.
4. Зобов`язати Державну установу "Сумська виправна колонія (№116)" здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
5. Визнати протиправними дії Державної установи "Сумська виправна колонія (№116)" щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2022 року по 19.04.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, одноразової допомоги при звільненні без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року.
6. Зобов`язати Державну установу "Сумська виправна колонія (№116)" здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат ОСОБА_1 з 01.01.2022 року по 19.04.2022 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, одноразової допомоги при звільненні з урахуванням посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
Ухвалою суду від 29.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13.07.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому, серед іншого, просить залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском сроку звернення до суду. Зазначив, що з 19.04.2022 року позивач виключений із списків особового складу та усіх видів забезпечення Державної кримінально-виконавчої служби України. На підставі наказу державної установи від 12.04.2022 №66/ОС-22 «По особовому складу про звільнення ОСОБА_2 » відділом фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку проведено відповідні розрахунки.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З моменту завершення спірного періоду та повного припинення служби позивача (19 квітня 2022 року) до моменту його звернення з даним позовом до суду (червень 2026 року) минуло понад 4 роки, що свідчить про грубе порушення встановленого законом місячного строку.
Дослідивши доводи клопотання представника відповідача, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній по 18.07.2022 включно) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
В аспекті спірних правовідносин поняття "грошове забезпечення" і "заробітна плата", які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовця охоплюється застосованим в частині другій статті 233 Кодексу законів про працю України визначенням "законодавство про оплату праці" та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, що неодноразово була висловлена, зокрема, у постанові від 25.04.2019 у справі №804/496/18, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №360/3359/19.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі по тексту - Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022), що набрав чинності 19.07.2022, внесені зміни до норм Кодексу законів про працю України.
Зокрема, частини 1 і 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (ч.1). Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (ст.116 ч.2).
Закон України № 2352-ІХ від 01.07.2022 не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до набрання ним чинності, отже, його норми не мають зворотної дії в часі.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину 1статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Таким чином, правила обчислення строку звернення до суду працівника про стягнення належної йому заробітної плати (грошового забезпечення) визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у рішенні Верховного Суду від 06.04.2023 у справі №260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі №460/17052/21.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем оскаржується правомірність нарахування та виплати позивачу в неповному обсязі грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 19.04.2022 року.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить висновку, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, а тому клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду по справі № 480/4818/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Сумська виправна колонія № 116" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Прилипчук