П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
------------------------
У Х В А Л А
20 липня 2026 р. м. Одеса Справа № 400/623/26
Головуючий у суді І інстанції: Птичкіна В.В.
П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Семенюка Г.В.,
суддів - Федусика А.Г., Шляхтицького О.І.,
перевіривши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -
встановив:
Позивач, звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року позов задоволено.
Військова частина НОМЕР_1 не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції від 04 червня 2026 року по справі № 400/623/26 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.
У своїй апеляційній скарзі апелянт просив суд поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування підстав для поновлення строку апелянт посилається на триваючою збройною агресією проти України та введенням зумовленого цим воєнного стану. Також зазначає про виконання бойових завдань апелянтом та об`єктивним ускладненням документообігу.
Відповідно до приписів положеннями ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Згідно з ч.1 ст. 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в ухвалі від 20 жовтня 2020 року по справі № 640/18388/18.
Неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26 вересня 2022 року у справі № 560/403/22.
Триваюча збройна агресія проти України та введення зумовленого цим воєнного стану не можуть слугувати безумовною і достатньою підставою для поновлення процесуального строку. Такими підставами можуть бути обставини, що виникли через триваючу збройну агресію і воєнний стан, та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку. Отже, особа повинна вказати конкретні обставини, які зумовили несвоєчасне звернення до суду, та надати докази того, що ці обставини унеможливили своєчасне звернення до суду, і отже, зумовили пропуск встановленого законом строку.
Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала, зокрема, у постанові від 08.12.2022 у справі №990/102/22, а також у постанові від 24.10.2024 у справі №990/277/24.
Всупереч цьому скаржник не вказав, які конкретні обставини, зумовили несвоєчасне звернення до суду, та не надав суду доказів, що саме ці обставини унеможливили своєчасне звернення до суду, і отже, зумовили пропуск установленого законом строку.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України від 26 квітня 2007 року та рішення у справі Трух проти України від 14 жовтня 2003 року).
У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року).
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі Рисовський проти України (заява № 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу належного урядування, який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно, в належний і якомога послідовніший спосіб. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання обов`язків.
Враховуючи вище викладене, суд вважає, що вказані позивачем підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними.
У своїй апеляційній скарзі апелянт просив суд звільнити від сплати судового збору. Вказане клопотання апелянт обґрунтовує відсутністю фінансування для сплати судового збору.
Перевіривши доводи клопотання, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про те, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, а єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення сторони від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони.
Суб`єкти владних повноважень, включно з тими, які є бюджетними установами, діючи добросовісно, повинні використовувати всі передбачені законодавством засоби та можливості, вчиняти всі можливі й залежні від них дії, аби забезпечити наявність грошових коштів для своєчасної і в повному обсязі сплати судового збору. Зазначена позиція викладена в низці правових висновків Верховного Суду, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.03.2026 у справі №420/10305/25; від 09.03.2026 у справі №640/16215/22; від 11.11.2025 у справі №420/27553/23; від 15.10.2024 у справі №320/15441/23; від 25.01.2024 у справі №460/43834/22.
На підтвердження відсутності грошових коштів для сплати судового збору скаржник посилається на лист-роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України за №220/13/ВихЗПІ/744 від 02.10.2025 р.
Проте за результатами вивчення листа, колегія суддів зазначає про відсутність конкретних відомостей щодо фінансування військової частини НОМЕР_1 . Тому, лист №220/13/ВихЗПІ/744 від 02.10.2025р. не може вважатися належним доказом фінансового стану скаржника.
Суд у складі колегії суддів критично оцінює доводи скаржника щодо його участі у великій кількості судових справ, оскільки такі обставини не належать до визначених підстав для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору.
Сторона, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні і допустимі, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України.
Таким чином, для застосування судом положень ч. 1 ст. 133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Разом з тим, доводи заявника не підтверджуються жодними належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, а отже, не є достатньою і необхідною підставою для звільнення або відстрочення сплати судового збору, відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України.
У зв`язку з вищезазначеним, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про звільнення від сплати судового збору.
Згідно ч. 5 ст. 296 КАС України, до апеляційної скарги, зокрема, додається документ про сплату судового збору.
Законом України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтями 3 та 4 Закону України "Про судовий збір" визначено об`єкти справляння судового збору та розміри ставок судового збору.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи, що позовна заява містить вимогу немайнового характеру, то за подання апеляційної скарги в даному випадку належить сплатити судовий збір в сумі - ((1331,20*150%)*0,8)= 1597,44 грн.
Судовий збір за подачу апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду повинно бути сплачено за наступними реквізитами:
банк Казначейство України (ЕАП), код банку 899998
код класифікації доходів бюджету 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)"
відомча ознака "81" (Апеляційні адміністративні суди):
рахунок [рахунок приховано],
отримувач - ГУК у м. Одесі/Приморський р-н/22030101
код за ЄДРПОУ отримувача - 37607526
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вище викладене, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі № 400/623/26, підлягає залишенню без руху з наданням апелянту строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст. 169, ст. 298 КАС України, суддя, -
УХВАЛИВ:
1. Визнати вказані Військовою частиною НОМЕР_1 підстави поновлення строку - неповажними.
2. В задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року, - відмовити.
3. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 червня 2026 року по справі № 400/623/26, - залишити без руху.
4. Надати Військовій частині НОМЕР_1 десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків, а саме надати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із апеляційною скаргою.
6. Роз`яснити апелянту, що вразі невиконання вимог ухвали суду у відкритті провадження за апеляційною скаргою буде відмовлено.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Г.В. Семенюк
Судді А.Г. Федусик О.І. Шляхтицький