УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
20 липня 2026 року
м. Київ
справа №520/22618/25
адміністративне провадження № К/990/25633/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Бевзенка В.М., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №520/22618/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене п. 13 протоколу від 08.11.2024 № 37/в, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності через поранення, пов`язане з захистом Батьківщини;
- зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву позивача про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок втрати працездатності через поранення, пов`язане з захистом Батьківщини згідно з Постановою Кабінету Міні стрів України від 25.12.2013 №975, в порядку та розмірах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з урахуванням висновків суду.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 в задоволенні позову відмовлено.
Позивач, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено постанову, якою позов задоволено.
На адресу Верховного Суду 03.06.2026 надійшла касаційна скарга Міністерства оборони України, у якій скаржник просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.11.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 09.06.2026 відмовлено у задоволенні клопотання Міністерства оборони України про відстрочення від сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору.
На виконання вимог зазначено ухвали від скаржника надійшла платіжна інструкція №220/13/603 від 17.06.2026.
Перевіривши зміст оскаржуваного судового рішення, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог та залишаючи позов без задоволення, суд першої інстанції вказав на те, що оскільки позивач був звільнений з військової служби 06.08.2023, а ступінь втрати професійної працездатності йому встановлено 13.11.2023, тобто вже після збігу 3-х місяців після звільнення з такої служби, права на отримання одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не має.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи постанову про задоволення позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому конкретному випадку позивач не має зазнавати негативних наслідків від того, що огляд не відбувся у межах тримісячного строку (з 06.08.2023), а був здійснений 13.11.2023 (тобто фактично пропуск складає декілька днів з урахуванням вихідних з 06.11.2023 до 13.11.2023 (понеділок), про що йому було видано довідку про результати визнання у застрахованої особи ступеня втрати працездатності.
При цьому апеляційним судом наголошено, що пропуск строку звернення за отриманням допомоги є поважним, оскільки він об`єктивно зумовлений процедурними особливостями встановлення ступеня втрати працездатності, які не перебували під контролем позивача та не залежали від його волі.
В касаційній скарзі відповідач стверджує, що рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, яке оформлене протоколом засідання комісії від 08.11.2024 №37/в (пункт 13), є законним і правомірним, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції незаконною.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз норм процесуального права дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 4 частини четвертої статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження. Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами статті 257 КАС України.
Відповідно до частин першої та другої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині 4 цієї статті.
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо, зокрема, справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Водночас, щодо тверджень скаржника про те, що справа становить значний суспільний інтерес Верховний Суд зауважує, що вжите законодавцем словосполучення "значний суспільний інтерес" необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо. Проте, скаржник в касаційній скарзі не наводить жодних обґрунтувань, які б давали достатні підстави вважати, що справа становить значний суспільний інтерес.
Колегія суддів також відхиляє доводи заявника касаційної скарги про те, що справа має для нього виняткове значення, оскільки оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, в касаційній скарзі скаржник належних обґрунтувань не наводить.
Отже, доводи скаржника, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, є необґрунтованими
Інші зазначені у касаційній скарзі аргументи та мотиви не дають підстав для висновку, що судові рішення, постановлені у цій справі, можливо віднести до випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Разом з цим, підставою для відкриття касаційного провадження у справі відповідач вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував положення підпункту 7 пункту другого статті 16 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" без урахування висновків Верховного Суду, які викладено в постановах від 08.11.2023 у справі №320/4821/19 та від 02.042024 у справі №260/2081/23 щодо виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям у разі встановлення останнім ступеня втрати професійної працездатності після спливу тримісячного строку після звільнення зі служби.
Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1)норми права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3)висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Також слід враховувати, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
При цьому подібність правовідносин також означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Тобто, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 08.11.2023 у справі №320/4821/19 та від 02.042024 у справі №260/2081/23, необхідно врахувати, що у цій категорії справ при вирішенні спору суди повинні виходити із сукупності конкретних обставин справи у взаємозв`язку із нормами права, які регулюють спірні правовідносини та підлягають застосуванню.
Різниця у фактичних обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм. Тому, сам факт наявності судових рішень не свідчить про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а його висновки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у вищевказаних постановах.
Отже, Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у наведених ним справах, оскільки обставини цієї справи та справи, які вказані відповідачем з метою обґрунтування підстав касаційного оскарження, виникли за різних фактичних обставин, у різні періоди часу, з урахуванням різного законодавчого регулювання та його застосування.
Оскільки зазначеним вимогам процесуального закону касаційна скарга в цій частині не відповідає, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Загалом зміст поданої касаційної скарги вчетверте свідчить, що її доводи переважно спрямовані на спростування висновків судів першої та апеляційної інстанцій у конкретній справі, інше тлумачення наявних у матеріалах справи обставин, переоцінку доказів, а також на відтворення правової позиції позивачки, яка вже була предметом оцінки судами попередніх інстанцій.
Таке обґрунтування не свідчить про належне викладення передбачених КАС України підстав касаційного оскарження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням того, що оскаржувані судові рішення прийняті у справі незначної складності, а виключних підстав для касаційного оскарження судових рішень у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, передбачених частиною п`ятою статті 328 КАС України, скаржником у касаційній скарзі належним чином не обґрунтовано, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2026 у справі №520/22618/25 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді В.М. Бевзенко
С.М. Чиркін