УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
20 липня 2026 року
м. Київ
справа №380/24223/25
адміністративне провадження № К/990/30732/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі №380/24223/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо перерахунку та виплати позивачці пенсії за віком з 20.02.2024 на підставі постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №380/10370/24 (провадження №А/857/5250/25) в проведені розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії, виходячи із заробітної плати 239 місяців, що призвело зниженню індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії до - 1, 02852 та відповідно до розміру пенсії;
- зобов`язати відповідача провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з 20.02.2024 із врахуванням заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд, зазначеної в довідці №11-185 від 09.02.2024 та №11-186 від 09.02.2024, які внесені в розрахункову таблицю про заробітну плату для обчислення пенсії за період з червня 1992 року по травень 1997 року включно, виходячи із індивідуального коефіцієнту для обчислення пенсії -1,26446, у відповідності до частини 1 статті 40 Закону України №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) .
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, залишеним без
змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026, в задоволенні позову відмовлено.
На адресу Верховного Суду 01.07.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржниця просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржницею вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з наступного.
Керуючись частиною 5 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень», згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, встановлено, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що при обчисленні ОСОБА_1 розміру пенсії відповідачем було виключено найбільш невигідний період з 01.06.2015 по 31.12.2018, що складає 43 місяці та не перевищує 10 відсотків від страхового стажу (433 місяці), як і не перевищує 60 календарних місяців. При цьому з матеріалів пенсійної справи позивачки вбачається, що її індивідуальний коефіцієнт для обчислення пенсії до вказаної оптимізації становив 0.95552, після оптимізації - 1.02852. Отже, на переконання суду, в указаній частині при проведенні ОСОБА_1 обчислення розміру пенсії відповідачем було дотримано вимоги абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону №1058-IV.
Також при вирішенні цього спору по суті позовних вимог судами взято до уваги, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №380/10370/24 визнано протиправними дії ГУ ПФУ у Львівській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки та зобов`язано відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за віком з 20.02.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки.
На виконання вказаної постанови пенсію за віком з 20.02.2024 обчислено ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021, 2022, 2023 роки (13 559,41 грн).
Суд апеляційної інстанції, підтверджуючи обгрунтованість рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026, зазначив, що чинним законодавством України не передбачено обчислення заробітної плати для визначення розміру пенсії виключно на підставі довідки про заробітну плату за період до 01.07.2000, тобто без урахування даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку за період страхового стажу з 01.07.2000. Навпаки, Законом №1058-IV визначено як пріоритетним порядок обчислення пенсії з урахуванням зарплати саме згідно з даними системи персоніфікованого обліку за період з 01.07.2000, в той час як врахування заробітної плати до 30.06.2000 за даними довідок про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу передбачено лише за дотримання вимог, визначених законодавством, зокрема, за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження відомостей довідки про заробітну плату первинними документами.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 наполягає на тому, що оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Втім, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з наступних підстав.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження),крім випадків, якщо, : а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Згідно пункту 3 частини 6 статті 12 КАС України, для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є, зокрема, справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Варто зауважити, що предмет спору у цій справі та критерії, визначені пунктом 3 частини 6 статті 12 КАС України, а також факт того, що дана справа не підпадає під перелік справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження (частина 4 статті 12 КАС України), дають підстави стверджувати, що вказану касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності.
Враховуючи, що ця справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність одного з випадків, визначених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Проте ОСОБА_1 про наявність обставин, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, не зазначає, тобто заявником у касаційній скарзі не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Верховний Суд наголошує, що, визначені підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки, є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.
Так, питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, заявницею не надано будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин та не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Також Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет спору у цій справі стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Водночас, відповідних обґрунтувань та вмотивованих аргументів касаційна скарга не містить.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі ОСОБА_1 не наведено підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
Крім цього, підставою касаційного оскарження позивачка зазначає пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зокрема, скаржниця стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи не застосували правову позицію, яку викладено в постанові Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №569/10463/16-а, де позовні вимоги спрямовані на здійснення перерахунку пенсії по стажу та з врахуванням заробітної плати за період 60 календарних місяців підряд.
Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що обов`язковими умовами для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, є зазначення у касаційній скарзі: норми матеріального права, яку неправильно застосували суди; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладений; висновки судів, які суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Перевіряючи доводи, наведені заявником у касаційній скарзі, колегія суддів зауважує, що позивачкою лише зазначено про постанову Верховного Суду, проте не вказано конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку, на її думку, застосовано судами попередніх інстанцій всупереч висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також не обґрунтовано подібність правовідносин у цій справі та у зазначених заявником справах.
Верховний Суду наголошує, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Формальне відображення у касаційній скарзі певної сукупності норм матеріального права, які, на думку скаржника, неправильно застосували суди, а також переліку постанов Верховного Суду з частковим висвітленням наведених у них висновків без будь-якої конкретизації і системного зв`язку зі спірними правовідносинами, демонструє суто формальний підхід у намаганні дотриматися правил касаційного оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, що, при цьому, не зумовлює можливості відкрити касаційне провадження із цієї підстави, оскільки викладені у такий спосіб доводи і обґрунтування не є належними у розумінні зазначеної правової норми.
З огляду на викладене, Верховний Суд вважає безпідставними посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, викладення обставин справи, цитування норм законодавства, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2026 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2026 у справі №380/24223/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін