УХВАЛА
про повернення касаційної скарги
20 липня 2026 року
м. Київ
справа № 320/48064/24
адміністративне провадження № К/990/30399/26
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі №320/48064/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в якому просив визнати протиправними з моменту прийняття та нечинними з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2022 №1272 «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії «(далі - Постанова №1272).
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026, в задоволенні позову відмовлено.
На адресу Верховного Суд через підсистему «Електронний суд» 30.06.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із наступного.
Касаційна скарга подана на судові рішення, які можуть бути оскаржені згідно із частиною 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1, 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обгрунтовуючи пункт 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, позивач вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував пункт 21 частини першої статті 1, частину першу статті 58, пункт 4 частини п`ятої статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» та статтю 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії" без урахування висновку, який викладено в постанові Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №320/5589/23 стосовно того, що зміни до абзацу дев`ятого пункту 1.1.2 та до пунктів 11.3.1, 11.3.23, 11.3.24 Правил роздрібного ринку електричної енергії, внесені Постановою № 1272, суперечать наведеним нормам.
При цьому Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об`єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких має місце однакове правове регулювання спірних правовідносин.
Правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми під час касаційного розгляду конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду.
Крім цього Верховний Суд зазначає, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в мотивувальній частині постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Отже, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі з подібними правовідносинами.
Разом з цим, дослідивши зміст постанови Верховного Суду від 18.02.2026 у справі №320/5589/23, встановлено, що за наслідками касаційного перегляду цю справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, тобто остаточного рішення судом касаційної інстанції у наведеній скаржником справі не приймалося.
Враховуючи зазначене, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду у наведеній ним справі не може слугувати належною підставою касаційного оскарження, та, відповідно, доводи ОСОБА_1 є необґрунтованими.
Крім цього, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховним Судом з`ясовано, що після апеляційного перегляду справи №320/5589/23, визнано протиправними та скасовано пункти 1, 8 Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою №1272, в частині внесених змін до пунктів 11.3.1, 11.3.23, 11.3.24 Правил № 312. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Тобто, подальшим рухом цієї справи змінено як позицію щодо необхідності задоволення позовних вимог, так і правове регулювання правовідносин і належність заявленого способу захисту.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником належним чином не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження, позивач також посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Зокрема, скаржник стверджує, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування вимог:
- абзаців 37, 54 пункту 1.1.2 глави 1.1 розділу І ПРРЕЕ у частині звуження кола об`єктів і осіб, яким може бути наданий «зелений» тариф, та обумовлення його виключно правом власності;
- підпункту 17 пункту 5.1.1, підпункт 12 та підпункт 24 пункту 5.5.5 глави 5.5, пункт 7.6 розділу VII ПРРЕЕ у частині наділення оператора системи правом перевіряти генеруючі установки приватних домогосподарств та їх налаштування під час експлуатації та припиняти електроживлення, попри нерозповсюдження на побутових споживачів державного нагляду (стаття 9 Закону № 2019-VIII);
- пункти 11.3.4, 11.3.5, 11.3.8 глави 11.3 розділу ХІ ПРРЕЕ у частині переліку документів та порядку переоформлення договору про купівлю-продаж електроенергії за «зеленим» тарифом і його співвідношення зі статтями 512, 516, 517 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник повинен, серед іншого, обґрунтувати в чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідної норми права.
При цьому зазначена скаржником норма права щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Крім того, скаржником не зазначено, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду.
Доводи касаційної скарги в контексті наявності передбаченої пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України підстави переважно зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання позивачки в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Отже, скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України.
Разом з цим Верховний Суд вважає за доцільне зазначити, що одночасне посилання скаржником відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України) та застосування судом апеляційної інстанції без урахування висновку щодо норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини 4 статті 328 цього Кодексу), суперечать один одному, тобто є взаємовиключним, що свідчить про невизначеність підстав касаційного оскарження, що, своєю чергою, унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Відповідач у касаційній скарзі також вказує, що підставою на касаційне оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках визначених також пунктом 4 частини четвертої статті 328 та пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України. Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та неповно встановили обставини справи.
Варто зауважити, що при посиланні на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Отже, за відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 328 КАС України, Верховний Суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 328, 330, 332, 334 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2026 у справі № 320/48064/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг про визнання протиправною та нечинною постанови - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя В.М. Шарапа