УХВАЛА
про відмову у відкритті касаційного провадження
20 липня 2026 року
м. Київ
справа №160/18745/25
адміністративне провадження № К/990/30179/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №160/18745/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18745/25 позовну заяву ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково.
19.03.2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява представника позивачки ОСОБА_1 - Куценка Валерія Анатолійовича про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень (відповідачем) на виконання рішення суду у справі №160/18745/25, в якій заявник просить суд поновити строк для звернення в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та вважати його пропущеним з поважних підстав.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2026, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026, заяву повернуто заявнику.
На адресу Верховного Суду через підсистему "Електронний суд" 29.06.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій позивачка просить скасувати судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 02.07.2026 касаційну скаргу залишено без руху для усунення її недоліків шляхом надання касаційної скарги у новій редакції, де уточнити вимоги до суду касаційної інстанції, та зазначити які самі судові рішення оскаржуються.
На виконання вимог зазначеної ухвали від скаржника на адресу Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №160/18745/25.
Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного.
Варто зауважити, що залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд акцентував увагу скаржника на тому, що відсутність коректного зазначення судових рішень, які є предметом касаційного оскарження, та вимог до суду касаційної інстанції унеможливлює перевірку касаційної скарги на предмет дотримання інших вимог закону щодо її форми та змісту та, відповідно, вирішення питання про відкриття касаційного провадження.
Керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень, колегією суддів встановлено, що висновок судів попередніх інстанцій про повернення заяви грунтується на тому, що позивачка, звертаючись до суду із заявою від 19.03.2026, порушила десятиденний строк звернення до суду із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 цього Кодексу.
В обгрунтування касаційної скарги скаржниця вказує на те, що на цей час судове рішення не виконано, а відповідач відмовляється виконувати його, і саме ця відмова була підставою для звернення до суду в порядку статті 383 КАС України.
Наголошує, що є людиною юридично необізнаною та вважає, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, зауважуючи, що не знала про звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України у десятиденний термін.
Як вбачається із Єдиного державного реєстру судових рішень та зі змісту касаційної скарги, у цій справі мають місце такі обставини:
- 01.09.2025 рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково;
- 19.11.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі №160/18745/25 набрало законної сили;
- 21.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом повідомлено, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 року виконано в межах покладених зобов`язань та винесено рішення про відмову № 047050012313 від 10.12.2025 (до вказаного листа додано копію рішення №047050012313 від 10.12.2025 про відмову в перерахунку пенсії згідно зазначеного судового рішення);
- 19.03.2026 до суду надійшла заява представника позивачки Куценка В.А. про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі № 60/18745/25 в порядку статті 383 КАС України;
- 24.03.2026 заяву повернуто особі, яка її подала, з огляду на вимоги частини 4 статті 383 КАС України.
Предметом касаційного оскарження є ухвала про повернення позивачці заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, яка була залишена без змін постановою апеляційного адміністративного суду за результатами перегляду зазначеної ухвали в апеляційному порядку.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
За такого правового регулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій справі судових рішень у касаційному порядку можливе тільки у тому разі, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Водночас, доводи скаржниці, викладені у касаційній скарзі, зводяться до посилань на підстави непогодження з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, ухваленої за результатом апеляційного перегляду вказаної ухвали, щодо наявності, на її переконання підстав, поважних причин строку звернення із заявою в порядку, передбаченому статтею 383 КАС України.
При цьому, оскаржуючи судове рішення про повернення заяви, поданої в порядку 383 КАС України, скаржниця не обґрунтовує фундаментальність значення даної касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики.
Колегія суддів зауважує, що змістом статті 383 КАС України початок перебігу десятиденного строку на звернення до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду пов`язаний саме з днем, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В цьому випадку судами встановлено, що позивачці було відомо про обставини невиконання судового рішення з моменту отримання пенсійного фонду листа від 21.01.2026.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що прийняття до розгляду судом даної заяви є неможливим з огляду на її невідповідність встановленим процесуальним законом вимогам, що унеможливлює її розгляд та підлягає поверненню на підставі абзацу другого частини п`ятої статті 383 КАС України.
На переконання колегії суддів, рішення касаційного суду за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики, а тому наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вищевикладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.03.2026 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16.06.2026 у справі №160/18745/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін