УХВАЛА
20 липня 2026 року
м. Київ
справа № 500/5113/25
адміністративне провадження № К/990/30151/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Добрянської Оксани Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року
у справі № 500/5113/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.08.2025 № 674 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період" щодо призову солдата ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2025 року № 251 у частині зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначення на посаду солдата ОСОБА_1 ;
зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 23.08.2025 №674 "Про призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації та особливий період", щодо призову солдата ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 .
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2025 року № 251 в частині зарахування до списків особового складу частини та на всі види забезпечення, призначення на посаду солдата ОСОБА_1 .
Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року скасовано рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2025 року у справі №500/5113/25 та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
В обґрунтування скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновки Верховного Суду, викладених у постанові від 29.03.2023 у справі №1340/3919/18 щодо статті 308 КАС України.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, Суд виходить з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Так Верховний Суд не вбачає достатніх підстав для відкриття касаційного провадження лише щодо посилання скаржника на те, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апелянта.
Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Також скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування ч.1 ст.2, ч.2 ст.5 КАС України щодо ефективного способу захисту прав позивачів у справах даної категорії, та п.3 ч.2 ст.2 КАС України; пункту 2 частини третьої статті 23 Закону № 3543-ХІІ; приписів Закону України «Про адміністративну процедуру»; Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», п.5 ст.22 Закону України «Про загальну мобілізацію», постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560; приписів Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
У результаті перевірки вказаної підстави Суд встановив, що суд апеляційної інстанції не застосовував положення приписів Закону України «Про адміністративну процедуру»; Указу Президента від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560; приписів Положення про ІНФОРМАЦІЯ_2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, щодо яких відсутній висновок Верховного Суду. Крім того, Суд відхиляє посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування ч.1 ст.2, ч.2 ст.5 КАС України та п.3 ч.2 ст.2 КАС України, оскільки зазначені норми є загальними, зрозумілими і додатковому тлумаченню не підлягають.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу адвоката адвокатки Добрянської Оксани Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2026 року у справі № 500/5113/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними наказів та зобов`язання вчинити дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська