Справа № 490/5173/26
н/п2/490/3984/2026
Центральний районний суд м. Миколаєва
__________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про передачу справи за підсудністю
20 липня 2026 року м.Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі романовій К.Т., без участі сторін, розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,-
ВСТАНОВИВ:
04.06.2026 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого звернулася адвокат Ліпська-Романченко Г.Д., в якомупросить ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю: - Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ) безпідставно збережені грошові кошти у сумі 3 078 686, 81 грн., а аткож стягнути понесені судові витрати у справі: витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн
В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що з 27 серпня 2021 року між сторонами було зареєстровано шлюб.
Станом на 24 лютого 2022 року Позивач, як військовослужбовець Збройних Сил України за контрактом, перебував у місці розташування військової частини НОМЕР_3 та виконував свій військовий обов`язок по захисту Вітчизни у званні старшого матроса. Наголошує, що фактичні шлюбні відносини між сторонами остаточно припинилися саме з початком повномасштабного вторгнення. З цього ж моменту будь-яке спільне проживання та ведення спільного господарства між подружжям припинилося. У період, коли Позивач виконував військовий обов`язок та перебував у полоні, Відповідачка почала будувати нові стосунки з іншим чоловіком.
06.04.2022 позивач, виконуючи свій військовий обов`язок по захисту Вітчизни під час бойових дій, потрапив у ворожий полон. Відповідно до Довідки Служби безпеки України (№ 34/С-1013д від 15.05.2025 р.), Позивач, старший матрос ОСОБА_1 , у період з 06.04.2022 року по 06.05.2025 року безперервно перебував у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, тобто в полоні. 06.05.2025 р. Після тривалого перебування в умовах полону Позивач перебував у медичних закладах, проходив тривале медичне лікування, оскільки за час перебування в місцях несвободи отримав чисельні хвороби та значні ушкодження здоров`я.
Після свого звільнення з полону у травні 2025 року позивачу стало відомо, що Відповідачка, ОСОБА_2 , під час безпорадного перебування Позивача в полоні звернулася до суду із позовом про розірвання шлюбу. 26.09.2023 року рішенням Теплодарського міського суду Одеської області у справі № 516/432/23 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було розірвано.
Окрім того, Позивач з`ясував, що під час його перебування в полоні, грошове забезпечення та додаткова винагорода за період з квітня 2022 року по травень 2025 року щомісячно перераховувалися військовою частиною НОМЕР_3 на банківську картку та рахунки Відповідача (на момент призначення - дружини). Вказані виплати здійснювалися на підставі положень ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками...», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 р. № 884. Зі змісту довідки військової частини НОМЕР_3 від 30.12.2025 №6963 про належне виплачене/не виплачене грошове забезпечення старшому матросу ОСОБА_1 за період перебування у статусі "полон" з 12.04.2022 по 06.05.2025 встановлено, що Відповідачка ОСОБА_2 одноосібно отримала на свої карткові рахунки грошові кошти Позивача на загальну суму 3 078 686, 81 грн. Зазначені грошові виплати здійснювалися на підставі наказу командира в силу особливого статусу Відповідачки як дружини полоненого військовослужбовця для збереження цих коштів. Проте за своєю правовою суттю та природою ці кошти є виключно грошовим забезпеченням (заробітною платою) самого Позивача за його особисту військову службу та є його особистою приватною власністю.
Механізм перерахування цих коштів дружині створений державою як інструмент фінансової підтримки саме сім`ї військовослужбовця та збереження його коштів до моменту повернення. Відповідачка в даному випадку виступала лише як тимчасовий, транзитний отримувач майна. Враховуючи той факт, що сім`я сторін фактично розпалася ще до потрапляння Позивача в полон, спільного господарства вони не вели і жодних спільних витрат не мали, а з 26 вересня 2023 року шлюб був розірваний офіційно, Відповідачка втратила будь-які законні та моральні підстави для утримання цих грошей. Отримані нею кошти у розмірі 3 078 686, 81 грн не могли бути витрачені на потреби сім`ї через її об`єктивну відсутність (оскільки сім`ї не існувало, спільне господарство не велося, а спільних дітей сторони не мають), а були свідомо привласнені Відповідачкою у власних інтересах.
Таким чином, правова підстава, на якій вона набувала та зберігала ці кошти, безповоротно відпала.
Після повернення з полону Позивач звернувся до Відповідачки з вимогою добровільно повернути належні йому грошові кошти в розмірі 3 078 686, 81 грн. Однак Відповідачка відмовила Позивачу у поверненні грошей, повністю припинила з ним будь-яке спілкування, на контакт категорично не йде. Таким чином, Відповідачка свідомо привласнила особисті кошти військовослужбовця та без жодної правової підстави, що свідчить про факт безпідставного набуття та збереження майна (коштів) за рахунок іншої особи в розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України. Відмова йти на контакт та повертати майно підтверджує протиправний характер її дій та наявність спору, який не може бути вирішений інакше, як у судовому порядку.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.06.2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 20.07.2026 року .
11.06.2026 року відповідачка надала суду клопотання про передачу цивільної справи за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.В обгрунтування клопотання зазначила, що з 2018 року постійно зареєстрована та проживає за адресою АДРЕСА_3 - а отже підсудність має бути визначена за загальним правилом за місцем її реєстрації. Також зазначає, що після реєстрації шлюбу має прізвище ОСОБА_4 .
Так, судом встановлено, що дана справа не підсудна Центральному районному суду м. Миколаєва, з огляду на такі обставини.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статті 8Закону України«Про судоустрійта статуссуддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною першою статті 23ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).
Підсудність цивільних справ у спорах, вирішення яких належить до повноважень конкретного суду першої інстанції, визначається статтями 26-30 ЦПК України.
Параграфом 3 глави 2 ЦПК України визначено територіальну юрисдикцію (підсудність) та регламентовано правила подання позову до суду у відповідності до підсудності.
Виходячи з поняття підсудність у цивільному судочинстві як розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ, підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи. Цивільно-процесуальний кодекс виділяє декілька видів територіальної підсудності: загальна (залежно від місця проживання фізичної особи чи місцезнаходження юридичної особи), альтернативна (за вибором позивача), виключна (залежно від характеру спірного правовідношення), за зв`язком справ.
Згідно 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Статтею 28 ЦПК України передбачено альтернативну підсудність (за вибором позивача). таття 28 ЦПК України встановлює правила підсудності справ за вибором позивача, відповідно до приписів якої не виключаючи можливість звернення особи до суду за правилами загальної підсудності (за місцезнаходженням відповідача), встановлюється можливість звертатися до іншого або інших судів, тобто встановлює альтернативу - можливість для позивача обрати один із двох чи більше судів. Специфіка цього виду підсудності полягає в тому, що в залежності від характеру матеріальних правовідносин та предмету спору, особистих обставин, позивач може обирати серед двох, трьох чи більшої кількості судів, які будуть компетентними розглянути таку справу.
Зі змісту заявлених вимог та суб`єктного складу сторін вбачається, що предметом позову є стягнення на користь позивача з відповідача безпідставно отриманих коштів.
Враховуючи вимоги позову та обставини справи, суд вважає, що правовідносини, які є предметом позову, не підпадають під визначення альтернативної підсудності, а тому підсудність даної справи належить визначати згідно з приписами ч. 1 ст. 27ЦПК України, відповідно до якої позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування.
В позовній заяві зазначено, що відповідачка проживає за адресою АДРЕСА_4 .
Як вбачається з матеріалів справи, така адреса проживання відповідачки ОСОБА_2 зазначена в рішенні Теплодарського міського суду Одеської області у справі № 516/432/23 від 26.09.2023 року рпро розрівання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Як вбачається з витягу з Єдиного державного демографічного реєстру від 20.07.2026 року, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04 вересня 2018 року по теперішній час зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 .
Згідно Інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 03.09.2022 року по 16.03.2024 року дійсно була зареєстрована як ВПО за адресами : АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 . Наразі знята з обліку внутрішньо переміщених осіб.
Згідно з пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду.
Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним незалежним і неупередженим.
Враховуючи наведене, справа не підсудна Центральному районному суду м.Миколаєва, а підлягає передачі Баштанському районному суду Миколаївської області ( 56101, м. Баштанка, вул. Полтавська 43 ).
Згідно з п. 1 ч. 1ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Частиною першою статті 32 ЦПК України встановлено, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Керуючись ст.ст.30,31,32 ЦПК України, суддя
ПОСТАНОВИВ:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів - передати на розгляд за територіальною підсудністю Баштанському районному суду Миколаївської області ( 56101, м. Баштанка, вул. Полтавська 43 ).
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О.А.Гуденко