СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2/759/12462/26
ун. № 953/3807/26
У Х В А Л А
про направлення справи за підсудністю
20 липня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши матеріали позовної заяви ТОВ "Фінансова компанія "Фангарант груп" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
26.05.2026 р. до Святошинського районного суду м.Києва надійшла вказана справа на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 р.
15.07.2026 р. здійснено автоматизований розподіл справи між суддями, визначено головуючого Бабич Н.Д.
16.07.2026 р. справу передано головуючому.
Разом з тим, суд приходить до висновку про направлення справи за підсудністю до Київського районного суду м. Харкова, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем подано позов про стягнення кредитної заборгованості.
Позивачем позов подано до Київського районного суду м. Харкова, за останнім відомим місцем проживання відповідача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 та вказана адреса знаходиться на території Київського району м. Харкова. Другий відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що юрисдикційно відноситься до Святошинського районного суду м. Києва.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист правлюдини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як роз`яснив Європейський суд з прав людини у справах «Верітас проти України» та «Сокуренко та Стригун проти України», суд не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні п.1 ст.6 Конвенції у разі перевищення ним своїх повноважень, визначених процесуальним законодавством. Зокрема, повноваження суду на розгляд конкретної справи, заяви або скарги визначається правилами підвідомчості та підсудності.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичних осіб пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
Останне місце проживання (реєстрації) відповідача за адресою АДРЕСА_1 , що юрисдикційно відноситься до Київського районного суду м. Харкова.
Таким чином позивач обираючи підсудність даної справи визначив підсудність в порядку ч. 9 ст. 28 ЦПК України за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 10 ст. 187 ЦПК України якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
В порушення зазначеного судом не було вирішено питання про відкриття провадження у справі та подальший виклик такої особи як відповідача у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, як того вимагає ч. 10 ст. 187 ЦПК України
Відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 р. справу передано за підсудністю до Святошинського районного суд м. Києва за місцем знаходження одного з відповідачів.
Відповідно до ч. 15 ст. 28 ЦПК України позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред`являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.
Так дійсно, місце проживання відповідача ОСОБА_2 знаходиться на території Святошинського районного, та юрисдикційно відноситься до Святошинського районного суд м.Києва.
Оскільки справа передана цьому суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі, тому не ігноруючи положення ст. 32 ЦПК України щодо неприпустимості спорів між судами про підсудність, суд, який отримав справу, зобов`язаний вирішити питання щодо можливості відкриття провадження у справі і відповідно перевірити правильність визначення підсудності цьому суду.
При вирішенні питання щодо можливості відкриття провадження у справі і визначення підсудності справи даному суду суд бере до уваги такі обставини і приписи процесуального закону.
Статтею шостою Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод особі гарантовано право на справедливий суд. Згідно ч.1 ст.6 Конвенції, кожен має право на … розгляд його справи … судом, встановленим законом.
Суд, встановлений законом, у розумінні ст.6 Конвенції, означає суд, який визначений на розгляд справи конкретної справи з урахуванням встановлених законом правил визначення підсудності.
Крім того, суд враховує, що за приписами ст.28 ЦПК України (підсудність за вибором позивача) і зокрема за ч.15 ст. 28 ЦПК України - право вибору підсудності у даному випадку належить виключно позивачу, а не суду.
За приписами ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України закон не передбачає повноважень суду обирати підсудність справи замість позивача (у разі альтернативної підсудності); не передбачено право суду самостійно визначати підсудність без дотримання правил про підсудність, визначених ЦПК України.
Згідно вимог ЦПК України до повноважень суду віднесена перевірка правильності визначення підсудності позивачем при поданні позову (дотримання позивачем вимог ст.ст. ст.27, 28, 29, 30 ЦПК України) і лише у разі виявлення помилки позивача - суд зобов`язаний і має право виправити таку помилку шляхом надіслання справи за правильно визначеною у відповідності до вимог ЦПК України за підсудністю.
Тому при визначенні підсудності у відповідності до приписів ЦПК України, суд не пов`язує свої висновки з висновками в ухвалі Київського районного суду м. Харкова від 01.04.2026 р. та не вбачає підстав для відкриття провадження у справі цим судом з порушенням правил підсудності. Відкриття провадження у справі судом порушило правило підсудності і давало б обґрунтовані підстави для оскарження такої ухвали. Оскільки судом використано правило альтернативної підсудності, яке належить виключно позивачу.
Тому, Київський районний суд м. Харкова повинен правильно, тобто у відповідності до вимоги ЦПК України визначити територіальну підсудність даної справи.
Суд виходить з того, що позивач при зверненні до суду визначив підсудність свого позову - за загальним правилом, за останнім відомим місцем проживання відповідача у справі - яказнаходиться на території Київського районноу м. Харковата юрисдикційно відноситься до Київського районного суду м. Харкова.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Суд вважає, що визначаючи підсудність справи і передаючи справу на розгляду суду з правильно визначеної підсудністю, суд не порушує даного припису закону, виходячи з наступного: спір між судами про підсудність у розумінні цієї норми закону - це спір між такими судами, яким за різними правилами визначення підсудності дана справа є підсудною територіально (тобто у разі вибору одного з декількох варіантів можливої підсудності); також суд враховує надане законом позивачу право визначати свої процесуальні дії і самому вибирати підсудність у разі альтернативи, яке має поважатись судом і якого суд не вправі сторону позбавити.
Суд враховує, що за практикою Європейського суду з прав людини, не припустимим є занадто формальний підхід до процесуальних норм, тому вважає за можливе не відкривати провадження у справі з порушеннями правил про підсудність лише з тої причини, що статтею 32 ЦПК України встановлено неприпустимість спорів між судами. Суд вважає, що дана процесуальна норма не може бути на перешкоді правильному визначенню підсудності справи.
Таким чином суд, вважає за необхідне повернути справу - до Київського районного суду м. Харкова для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Керуючись ст.ст. 27, 28 ЦПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Справу позовом ТОВ "Фінансова компанія "Фангарант груп" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, - передати до Київського районного суду м. Харкова.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк.
Суддя: Бабич Н.Д.