Справа № 191/3903/26
Провадження № 2-з/191/18/26
У Х В А Л А
іменем України
21 липня 2026 року м. Синельникове
Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Костеленко Я.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,-
В С Т А Н О В И В:
До Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області разом із позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів у розмірі 300000 грн. надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій зазначає, що відповідачі отримали від неї грошові кошти у розмірі 150 000 грн. На момент укладення правочину відповідачі не мали права власності на об`єкт нерухомості, що свідчить про відсутність реального наміру виконання зобов`язання. Вона зверталась до відповідачів з вимогою про врегулювання спору, однак така вимога залишена без відповіді. Поведінка відповідачів свідчить про недобросовісність та ухилення від виконання зобов`язань. Існує обґрунтований ризик того, що відповідачі можуть відчужити належне їм майно або іншим чином розпорядитися активами з метою уникнення виконання рішення суду. Розмір позовних вимог є значним, що саме по собі створює ризик ускладнення виконання рішення суду. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до неможливості ефективного захисту її прав. Забезпечення позову є співмірним заявленим вимогам та необхідним для гарантування виконання рішення суду. Просить накласти арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідачів у банківських установах.
Суддя, дослідивши матеріали справи, вважає, що заяву про забезпечення позову слід повернути заявнику з наступних підстав.
Пунктом 2 частини 1 статті 152 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Згідно з ч.6 ст.151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Відповідно до пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 01.01.2026 встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3328,00 грн грн.
Тобто, заявнику ОСОБА_1 необхідно було сплатити судовий збір у розмірі 665,60 грн. Однак, заявником до заяви про забезпечення позову, поданої разом із позовною заявою, не надано квитанцію про сплату судового збору.
Відповідно до ч.10 ст.153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного, суддя вважає за необхідне повернути заяву про забезпечення позову та роз`яснити заявнику, що повернення заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника права повторно подати заяву про забезпечення позову, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. 151-153 ЦПК України, суддя
У Х В А Л И В:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - повернути заявнику.
Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду, за відсутності обставин, що стали підставою для її повернення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Я. Ю. Костеленко