Гребінківський районний суд Полтавської області
_____________________________________________________________________________
Справа №: 528/796/26
У Х В А Л А
Іменем України
21.07.2026 м. Гребінка
21 липня 2026 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
в с т а н о в и в:
08 червня 2026 року через систему «Електронний суд» до Гребінківського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 про стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь його дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 100 000 грн, у зв`язку з тим, що він за період з травня 2025 року до грудня 2026 року взагалі не брав участі в їх забезпеченні і вихованні.
На підставі ч.1 ст.185 ЦПК України ухвалою суду від 09 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк - 10 днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків вказаних в ухвалі, а також роз`яснено, що у разі не усунення зазначених недоліків, заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.
Позивач отримав ухвалу суду 10.06.2026 о 04:14:41, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.
Будь-яких повідомлень щодо неможливості виконання ухвали суду від 09.06.2026 року у строки, встановлені судом, від позивача також не надходило.
Так, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Між тим, згідно позиції Європейського суду з прав людини, яка викладена в рішенні від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України», нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції.
Як передбачено вимогами ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
При цьому, як неодноразово наголошував в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення законодавства та беручи до уваги ті обставини, що позивач не реалізував своїх процесуальних обов`язків належним чином, в той час як суд здійснив всі можливі спроби для її повідомлення про наявність відповідної ухвали про залишення заяви без руху, приходжу до висновку, що у встановлений строк не усунуто недоліків, вказаних в ухвалі від 09.06.2026 року.
Згідно із ч.ч. 3 та 5 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Згідно ч.7 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
У зв`язку з наведеним, повернення позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних невідповідностей вимогам закону, позивач має право повторного звернення до суду із заявою.
На підставі викладеного, а також враховуючи, що позивачем не виконані у визначений строк вимоги відповідно до ухвали суду від 09.06.2026 року, позовну заяву слід вважати неподаною і повернути позивачу.
З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст. 44, 185, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя,
п о с т а н о в и в:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - вважати не поданою та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із такою самою заявою до суду.
Ухвала суду може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет. Веб-адреса сторінки: https://court.gov.ua/sud1605.
Суддя М. О. Вітківський