Справа № 703/4799/26
2-аз/703/6/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року суддя Смілянського міськрайонного суду Черкаської області Прилуцький В.О., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,
встановив:
У липні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з адміністративним позовом за змістом якого просить скасувати постанову № 812 від 04 квітня 2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, якою на нього накладено штраф у розмірі 17000 грн.
20 липня 2026 року позивач подав заяву про забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови № 812 від 04 квітня 2026 року у виконавчому провадженні №81418949, відкритому 06 липня 2026 року державним виконавцем Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Крупським Віктором Івановичем - до набрання законної сили рішенням суду у цій справі.
Заява обґрунтована тим, що 04 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 812 у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень. Зазначену постанову позивач вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню з підстав відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення та з підстав закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності. Разом з тим, про факт існування постанови № 812 від 04 квітня 2026 року та накладення штрафу ОСОБА_1 дізнався лише 06 липня 2026 року - з моменту відкриття виконавчого провадження №81418949 щодо примусового стягнення з нього 34000 грн. на виконання постанови № 812 від 04 квітня 2026 року. Наведена сума (34000 грн) удвічі перевищує розмір штрафу, накладеного оскаржуваною постановою (17000 грн), що прямо свідчить про застосування державним виконавцем наслідків, передбачених для випадків несплати штрафу в добровільному порядку у встановлений строк, - обставина, яка додатково підтверджує, що позивач об`єктивно був позбавлений можливості своєчасно дізнатися про постанову та скористатися правом на її оскарження чи добровільне виконання. Таким чином, на момент звернення до суду щодо оспорюваної постанови вже відкрито виконавче провадження, в межах якого державний виконавець вправі невідкладно вживати заходів примусового виконання, зокрема звертати стягнення на кошти та інше майно боржника, до вирішення судом спору по суті. Постановою державного виконавця Кам`янського ВДВС у Черкаському районі Черкаської області Київського МУ МЮ України Крупським В.І. від 06 липня 2026 року було накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 37763,50 грн. Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа може ускладнити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача у разі фактичного виконання оскаржуваної постанови до вирішення справи по суті.
На підставі викладених обставин, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою.
Згідно із частиною 1 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, суд розглядає заяву у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи.
Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи мас право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 ст.150 КАС України встановлений перелік підстав забезпечення позову, а саме, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно з ч. 5, 6 ст.154КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2ст. 151 КАС України).
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії (правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 24.04.2019 року в справі № 826/10936/18 (провадження № К/9901/728/19).
У силу вимог пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, законом визначено порядок виконання судового рішення про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа та встановлено обов`язок державного виконавця зупинити вчинення виконавчих дій в разі прийняття судом відповідного рішення.
Відтак вжиття судом заходів забезпечення позову в спосіб зупинення стягнення на підставі постанови відповідача, яка є предметом оскарження в даній адміністративній справі, унеможливить подальше вчинення виконавчих дій.
Ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа не скасовує оскаржувану постанову, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі та зацікавлених осіб, а лише тимчасово забороняє стягнення на підставі виконавчого документа до вирішення спору.
Суд зазначає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду. Так як у випадку стягнення з позивача в примусовому порядку штрафу та виконавчих витрат до винесення рішення суду та перерахування їх до Державного бюджету України, та у разі задоволення позовної заяви, позивач змушений буде здійснювати заходи щодо повернення даних коштів з Державного бюджету України (шляхом повороту виконання рішення), що суперечить принципу процесуальної економії.
Принцип процесуальної економії полягає в тому, що штучне подвоєння судового процесу є неприпустимим, бо вирішення справи у суді має усунути як необхідність у новому зверненні до суду для вжиття додаткових засобів захисту, так і необхідність вчинення позивачем інших, ніж виконання судового рішення, дій. Такий висновок зроблений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2022 в справі № 462/5368/16-ц та від 22.09.2020 в справі № 910/3009/18.
Фактично, у разі задоволення позовної заяви та скасування оскаржуваного рішення, це не призведе до ефективного захисту та поновлення прав позивача, оскільки враховуючи відкриття виконавчого провадження, з позивача в примусовому порядку буде стягнута сума, що зазначена в оскаржуваній постанові та витрати виконавчого провадження.
Відтак, невжиття заходів забезпечення позову може мати негативні наслідки для останнього, а саме, безпідставне стягнення грошових коштів на підставі спірної постанови ТЦК та СП, що не поновить прав та інтересів позивача - а ускладнить та/або унеможливить захист позивачем своїх прав, а в подальшому зумовить необхідність у повторному зверненню до суду з відповідною заявою.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.02.2022 в справі №927/893/21.
Крім того, у немайнових спорах має бути досліджено, чи не призведе невжиття заявленого захисту до забезпечення позову до порушення вимог щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе захистити їх у межах цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанова від 15.07.2022 №910/4445/21.
Застосовуючи заходи забезпечення позову, судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору та обрання адекватних заходів для забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу у законну силу судового рішення.
Відтак, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідають меті застосування інституту забезпечення адміністративного позову, та є ефективним засобом до набрання законної сили рішенням, прийнятим у цій справі.
Ураховуючи те, що постанова №812, винесена 04 квітня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 звернута до примусового виконання, державним виконавцем Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Крупським В.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 81418949, у той час коли позивач звертається до суду із позовом про оскарження постанови № 812 та зважаючи на те, що невжиття заходів забезпечення може спричинити негативні наслідки для позивача у вигляді додаткових фінансових витрат, суд вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову, шляхом зупинення стягнення у виконавчому провадженні № 81418949, до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Керуючись статтями 150, 151, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення у виконавчому провадженні №81418949, відкритому державним виконавцем Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Крупським Віктором Івановичем, з примусового виконання постанови № 812 від 04 квітня 2026 року, до набрання законної сили рішенням суду в справі №703/4799/26.
Копію ухвали направити учасникам справи - до відому, Кам`янського відділу державної виконавчої служби у Черкаському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - для негайного виконання.
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та підлягає негайному виконанню, відповідно до статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя : В. О. Прилуцький