УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 463/11255/25
провадження № 61-8930ск26
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 08 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Господар» про визнання договору недійсним,
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Львівського комунального підприємства «Господар» (далі - ЛКП «Господар»),
в якому просив суд визнати недійсним договір №181/10/19 від 01 серпня 2019 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 09 січня 2026 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 08 червня
2026 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ЛКП «Господар» про визнання недійсним договору №181/10/19 від 01 серпня 2019 року про надання послуг
із управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 відмовлено.
30 червня 2026 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Личаківського районного суду м. Львова
від 09 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2026 року (надійшла до суду 03 липня 2026 року), у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2026 року у задоволенні клопотання
ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовлено, касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків, а саме запропоновано: сплатити судовий збір; надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
20 липня 2026 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків, уточнена касаційна скарга з повторним клопотанням про звільнення від сплати судового збору заявника.
Клопотання про звільнення від сплати судового збору заявника обґрунтовано тим, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частинb першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
На підтвердження клопотання заявник надав копію посвідчення, яке надає пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має врахувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19),
від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).
З огляду на касаційну скаргу та доданих до неї матеріалів, ОСОБА_2 оскаржує судове рішення у справі за позовом про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, тобто зазначена справа не пов`язана
з захистом порушених прав заявника саме як учасника бойових дій та гарантій його соціального захисту.
У зв`язку з викладеним, відсутні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору, як учасника бойових дій, у даній конкретній справі за позовом про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Подані заявником докази про звільнення від сплати судового збору є аналогічним до доказів, які були подані до Верховного Суду разом з касаційною скаргою 03 липня 2026 року, та щодо якого судом вже ухвалено судове рішення.
Враховуючи викладене, станом на 21 липня 2026 року вимоги, викладені в ухвалі Верховного Суду від 08 липня 2026 року, заявником не виконані, що перешкоджає Верховному Суду вирішити питання про відкриття касаційного провадження, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає визнанню неподаною та поверненню.
Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України
у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору відмовити.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 09 січня 2026 року та постанову Львівського апеляційного суду
від 08 червня 2026 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Г. В. Коломієць