УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 935/930/25
провадження № 61-9275ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" Коростишівської міської ради на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" Коростишівської міської ради про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" Коростишівської міської ради (далі - КНП "Центр Первинної медико-санітарної допомоги") про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи. З урахуванням наведеного та уточнених позовних вимог, просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ директора КНП "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" Інни Петренко від 31 березня 2025 року №41/к/тр "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 " та відновити його попереднє становище, допустивши до виконання своїх трудових обов`язків на посаді лікаря загальної практики - сімейного лікаря амбулаторії загальної практики-сімейної медицини м. Коростишів;
- стягнути з КНП "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" на його користь невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи за період з 02 квітня 2025 року до 29 травня 2025 року включно.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 рокуу задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року (повний текст постанови складено 19 червня 2026 року) апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року скасовано та ухвалено нове рішення. Визнано незаконним та скасовано наказ директора КНП "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" Інни Петренко від 31 березня 2025 року №41/к/тр "Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ". Стягнуто із КНП "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 55 281, 66 грн. У решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.
10 липня 2026 року КНП "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" звернулося до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, ухвалити нове судове рішення, яким залишити у силі рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 26 грудня 2025 року.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім перегляду судового рішення судом апеляційної інстанції.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року визнано доречним вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов`язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах, слугувати суспільним інтересам щодо забезпечення єдності судової практики й розвитку права.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один з «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачуваним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - дотримання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 цього Кодексумістить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Предметом позову у цій справі є вимоги про зобов`язання вчинити дії, а саме: визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи, а також стягнення невиплаченої заробітну плату за час відсторонення від роботи.
Ця справа не є справою, яка підлягає розгляду лише за правилами загального позовного провадження, виключний перелік яких передбачений частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, ця справа може бути визнана малозначною, як справа незначної складності, яка не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки справа є малозначною, то ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Незгода заявника з оскарженими судовими рішеннями не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі.
Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки КНП "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" подало касаційну скаргу на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у цій справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" Коростишівської міської ради на постанову Житомирського апеляційного суду від 18 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства "Центр Первинної медико-санітарної допомоги" Коростишівської міської ради про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник