Номер провадження 2-о/754/455/26
Справа № 754/13148/26
У Х В А Л А
21 липня 2026 року Суддя Деснянського районного суду м.Києва Скрипка О.І., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України,-
В С Т А Н О В И В :
Заявник ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду з даною заявою про встановлення факту народження дитини, відповідно до якої просить встановити факт народження дитини - ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Макіївка, Донецької області, матір`ю якої є громадянка України - ОСОБА_1 .
Ознайомившись із заявою та доданими до неї документами, суддя приходить до такого.
Відповідно до ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.4, 5 ст.12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Ст.317 ЦПК України встановлює особливості провадження у справах про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України.
Зокрема, заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь- якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника (ч.1).
Згідно з ст.318 ЦПК України, у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
При цьому, відповідно до ч.2,3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (в редакції, чинній з 07.05.2022 року) будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Однак, звертаючись до суду з цією заявою, заявник та її представник не зазначили обставин, які унеможливлюють державну реєстрацію народження дитини уповноваженими державними органами України на підставі наявних у них документів, що підтверджують факт народження на тимчасово окупованій території, враховуючи, що законодавець зробив виключення щодо цього у ч.3 ст.9 вищевказаного Закону.
Як зазначає заявник, вона звертається до суду із метою встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території України для проведення державної реєстрації народження відповідно до діючого законодавства України.
При цьому, порядок державної реєстрації народження визначається Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010р. №2398-VI та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000р. №52/5.
Перелік документів, які є підставою для проведення державної реєстрації народження визначений п.2 глави 1 розділу ІІІ Правил, останнім абзацом якого визначено, що при відсутності підстав для державної реєстрації народження, визначених у цьому пункті, державна реєстрація народження проводиться на підставі рішення суду про встановлення факту народження такою жінкою.
Відповідно до п.8 глави 1 розділу ІІІ цих же Правил, а також ст.144 СК України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану.
За змістом п.24 глави 1 розділу ІІІ цих Правил державна реєстрація народження дитини, яка досягла одного року і більше, проводиться на підставі документів, передбачених у пункті 2 цієї глави, з одночасним наданням медичної довідки про перебування дитини під наглядом лікувального закладу, а також довідки з місця проживання дитини.
Згідно з положеннями ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення юридичного факту, залежно від мети встановлення цього факту, можуть бути й інші особи. Це коло визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов`язки.
Суд роз`яснює, що до заінтересованих осіб віднесено:
1) особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню;
2) організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснені права осіб, що виникли внаслідок судового встановлення юридичного факту.
Саме ці групи заінтересованих осіб залучаються до участі у справах окремого провадження.
Проте, заявником у заяві до розгляду справи не залучено відповідний відділ РАЦС, який має провести реєстрацію народження дитини на підставі рішення суду про встановлення факту народження.
Крім того, відповідно до ч.3 ст.317 ЦПК України у рішенні про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України мають бути зазначені встановлені судом дані про дату і місце народження особи, про її батьків, що узгоджується з положеннями ст.144 СК України, Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» від 01.07.2010 №2398-VI та Правилами державної реєстрації актів цивільного стану, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000р. №52/5, згідно з якими державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження.
Відповідно до частини другої, четвертої статті 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них за місцем її народження або за місцем проживання батьків або за заявою, поданою в електронній формі. Підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. У разі народження дитини поза закладом охорони здоров`я документ, що підтверджує факт народження, видає заклад охорони здоров`я, який проводив огляд матері та дитини. У разі якщо заклад охорони здоров`я не проводив огляд матері та дитини, документ, що підтверджує факт народження, видає медична консультаційна комісія в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок утворення медичної консультаційної комісії та положення про неї затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я. Медична консультаційна комісія видає документ про народження у разі встановлення факту народження жінкою дитини. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Згідно із положеннями статті 126 СК України, походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Якщо заява про визнання батьківства не може бути подана особисто, вона може бути подана через представника або надіслана поштою, за умови її нотаріального засвідчення. Повноваження представника мають бути нотаріально засвідчені.
Згідно із частиною першою статті 144 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлено, що дитина має бути зареєстрована одразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Правила державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджені Наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року № 52/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24 грудня 2010 року № 3307/5) у пункті 18 Главі 1 Розділі ІІІ передбачають, що якщо мати дитини не перебуває у шлюбі та немає спільної заяви батьків, прізвище та громадянство батька дитини зазначається за прізвищем та громадянством матері, а власне ім`я та по батькові - за вказівкою матері у заяві про державну реєстрацію народження. Графи актового запису про народження «Дата народження», «Місце проживання» в розділі «Відомості про батька» у цьому випадку не заповнюються.
За заявою про державну реєстрацію народження, поданою іншою особою, відомості про батька записуються в порядку, передбаченому абзацом першим цього пункту.
Одночасно в графі «Для відміток» актового запису про народження учиняється запис: «Відомості про батька внесені за вказівкою заявника», і заявник розписується в цій графі. У подальшому при незгоді матері дитини з унесеними до актового запису про народження відомостями зміни проводяться згідно із законодавством, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.
Відповідні дані вказуються заявником під час подачі заяви про державну реєстрацію народження.
Таким чином, під час встановлення факту народження дитини суд має встановити походження дитини від батьків, для чого потрібно з`ясувати чи перебувають батьки дитини у шлюбі, з`ясувати їх громадянство, дати народження, зареєстровані та фактичні місця проживання. Вказані дані можливо встановити лише шляхом дослідження паспортів батьків дитини, свідоцтва про шлюб батьків, тобто доказів кровної спорідненості між батьками та дитиною.
Як вже зазначалось, заявник просить встановити факт народження дитини, матір`ю якої є вона. Проте, жодних відомостей про батька дитини заявник не зазначає, хоча з наданих медичних документів вбачається, що батьком є ОСОБА_4 . При цьому, по батькові дитини заявник також зазначає як « ОСОБА_5 ». Також, з копії паспорта заявника вбачається, що у шлюбі вона не перебуває.
Отже, в заяві не зазначено, хто в дійсності є батьком народженої у заявниці дитини і не зазначена його позиція щодо визнання свого батьківства щодо дитини, враховуючи, що батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а батьки, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право подати спільну заяву про реєстрацію народження дитини, лише у разі відсутності такої заяви відомості про батька зазначаються згідно з ч.1 ст.135 СК України.
Крім того, батько дитини заявником та її представником в якості заінтересованої особи також не залучений, його особисті дані у заяві не зазначені.
Також в заяві не зазначений РНОКПП заявника.
Таким чином, зазначені вище обставини перешкоджають відкриттю провадження у цивільній справі.
Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
При постановленні цієї ухвали суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. На цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити заяву ОСОБА_1 без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків.
При визначенні строку для усунення недоліків суд враховує, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства справи про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України підлягають невідкладному розгляду. З огляду на характер заявлених вимог, необхідність забезпечення оперативного вирішення питання щодо державної реєстрації народження дитини та обсяг недоліків, які підлягають усуненню заявником, суд вважає за необхідне надати заявнику строк для усунення недоліків заяви тривалістю п`ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, який є достатнім для подання необхідних документів та уточнення відомостей, зазначених у заяві.
Вказані недоліки повинні бути усунені шляхом подання до суду належним чином оформленої заяви та додаткових документів, які можуть вплинути на вирішення ініційованого питання.
Керуючись ст.2, 4, 12, 185, 317, 318 ЦПК України, суддя, -
У Х В А Л И В :
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження на тимчасово окупованій території України - залишити без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути заявнику зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: