ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
20 липня 2026 року Справа № 160/20280/26
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Прудник С.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Лихачова Романа Борисовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
14.07.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 13.07.2026 року через систему «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 в особі представника Лихачова Романа Борисовича до військової частини НОМЕР_1 , в якій представник позивача просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 06.10.2023 по 13.07.2026 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» ,з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 06.10.2023 по 31.12.2023 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2025 по 31.12.2025 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2026 по 13.07.2026 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік" з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо не проведення перерахунку, не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.07.2026 року, із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.07.2026 року із застосуванням положень абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що, позивач, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та невиплаті йому грошового забезпечення у належному розмірі. Позивач зазначає, що у період проходження військової служби з 06.10.2023 по 13.07.2026 відповідач здійснював розрахунок його грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018, замість застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законами України про Державний бюджет України на відповідний календарний рік. На думку позивача, такі дії (бездіяльність) відповідача суперечать положенням статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також правовим висновкам Верховного Суду щодо застосування пункту 4 Постанови №704 після скасування змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103. Крім того, позивач вказує, що відповідачем не проведено належного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 13.07.2026. Позивач вважає, що при визначенні розміру індексації відповідач мав застосувати положення абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із врахуванням березня 2018 року як базового місяця. Позивач також посилається на те, що він проходить військову службу в умовах воєнного стану, у зв`язку з чим вважає причини пропуску строку звернення до суду поважними, оскільки виконання військового обов`язку, особливості проходження служби, психологічне навантаження та відсутність необхідних документів об`єктивно ускладнювали своєчасне звернення за судовим захистом. У зв`язку з викладеним позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати належних сум грошового забезпечення й індексації, поновити строк звернення до суду та зобов`язати відповідача здійснити відповідні перерахунки і виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026 року зазначена вище справа розподілена та 15.07.2026 року передана судді Пруднику С.В.
Одночасно із поданою до суду позовною заявою представником позивача подано клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якому представник позивача зазначив, що пропуск строку звернення до суду зумовлений об`єктивними та поважними причинами. Зокрема, представник позивача послався на те, що ОСОБА_1 з 28.05.2021 проходить військову службу у Збройних Силах України, а з 06.10.2023 - у військовій частині НОМЕР_1 , при цьому проходження військової служби здійснюється в умовах воєнного стану, запровадженого в Україні у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації. Представник позивача зазначив, що в умовах особливого правового режиму позивач фактично позбавлений можливості належним чином реалізувати своє право на судовий захист, оскільки виконує завдання, пов`язані із проходженням військової служби, та не має можливості постійно відволікатися від виконання службових обов`язків. Крім того, у клопотанні зазначено, що проходження військової служби в умовах воєнного стану супроводжується значним психологічним навантаженням, постійною загрозою життю та здоров`ю, втратою побратимів, із якими позивач підтримував близькі стосунки, а також необхідністю психологічного відновлення після виконання завдань у період збройної агресії. На думку представника позивача, наведені обставини є такими, що об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду.
Також представник позивача послався на положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що перебіг строку звернення до суду має обчислюватися з моменту, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про порушення свого права. Представник позивача звернув увагу суду на те, що відповідач тривалий час повідомляв позивача про те, що проведення відповідних нарахувань та виплат буде здійснено після надходження фінансування. У зв`язку із цим позивач очікував добровільного виконання відповідачем своїх обов`язків. Однак відповідні виплати проведені не були, а останнім повідомленим строком їх здійснення відповідач визначав 13.07.2026 року. У зв`язку з цим представник позивача просив обчислювати строк звернення до суду саме з 13.07.2026 року. Крім того, представник позивача послався на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025, яким визнано неконституційним положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення обмеженого строку звернення працівника до суду щодо стягнення заробітної плати та інших належних виплат. На думку представника позивача, вказане рішення підтверджує необхідність забезпечення ефективного судового захисту права особи на отримання належних їй виплат та недопустимість надмірного обмеження доступу до правосуддя. З огляду на викладене представник позивача просив суд визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити ОСОБА_1 строк звернення з адміністративним позовом про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Щодо строку звернення до адміністративного суду, слід зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, у даній справі позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущено, оскільки спірні правовідносини стосуються не нарахування та невиплати складових грошового забезпечення військовослужбовця, а також індексації грошового забезпечення, які мають систематичний характер та виплачуються щомісячно.
Порушення прав позивача полягає не у одноразовій дії чи рішенні відповідача, а у триваючій бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиконання обов`язку з правильного нарахування та виплати належного позивачу грошового забезпечення із застосуванням передбачених законодавством показників прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідного року, а також щодо не проведення належного перерахунку індексації грошового забезпечення.
При цьому позивач продовжує проходити військову службу у відповідача з 06.10.2023 року по теперішній час, а отже, відповідні правовідносини є триваючими, оскільки відповідач кожного місяця здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення, яке, на думку позивача, було здійснено без урахування належного розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням актуального розміру прожиткового мінімуму.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що у справах щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців строк звернення до суду необхідно обчислювати з урахуванням характеру спірних правовідносин, моменту фактичного порушення права та обставин, за яких особа могла встановити факт порушення свого права.
Так, у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2026 року у справі №400/5149/24 суд зазначив, що початок перебігу процесуального строку пов`язується не лише із формальним моментом здійснення виплати, а з моментом, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про порушення свого права. При цьому суд звернув увагу, що визначальним є встановлення факту порушення права та характеру правовідносин, з яких виник спір.
У цій справі позивач не мав можливості самостійно визначити факт неправильного застосування відповідачем норм законодавства щодо розрахунку грошового забезпечення без отримання відповідних розрахунків та відомостей про складові виплат. Крім того, питання застосування прожиткового мінімуму для визначення посадових окладів військовослужбовців відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 було предметом численної судової практики, яка остаточно сформувала правову позицію щодо необхідності застосування розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Крім того, Конституційний Суд України у Рішенні №1-р/2025 визнав неконституційним встановлення тримісячного строку для звернення до суду щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат. Суд дійшов висновку, що такі строкові обмеження порушують гарантії оплати праці та право на ефективний судовий захист, передбачені статтями 43 і 55 Конституції України.
Водночас зазначене рішення Конституційного Суду України має значення для правової оцінки спірних правовідносин, оскільки грошове забезпечення військовослужбовців є формою матеріального забезпечення за виконання державної служби особливого характеру, а його невиплата або виплата у неналежному розмірі порушує гарантоване законом право особи на отримання належного матеріального забезпечення.
Суд також враховує, що позивач проходить військову службу в умовах воєнного стану, що об`єктивно ускладнює можливість своєчасного звернення до суду та реалізації процесуальних прав, оскільки виконання військового обов`язку, перебування у районах виконання завдань, постійне психологічне навантаження та обмеження вільного часу є обставинами, які впливають на можливість належного захисту порушених прав.
Разом з тим, у даному випадку питання поновлення строку звернення до суду взагалі не постає, оскільки позивач звернувся до суду у межах встановленого законом строку.
Позивач звернувся із даним адміністративним позовом 13.07.2026 року, тобто в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду щодо виплат, які здійснювалися відповідачем протягом періоду проходження військової служби позивачем та щодо яких існує триваюче порушення права.
Таким чином, враховуючи характер заявлених позовних вимог, дату звернення до суду, триваючий характер бездіяльності відповідача та положення статей 5, 122 КАС України, суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до адміністративного суду не пропущено.
При вирішення питання щодо відкриття провадження в адміністративній справі та призначення її до розгляду суд виходить з такого.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.
Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом норм ч. 1, 2 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Пунктом ч. 4 ст. 12 цього Кодексу визначено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує: для юридичних осіб - п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; для фізичних осіб та фізичних осіб - підприємців - вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
Поряд з цим, згідно п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Також нормами ч. 2 і 3 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 цієї статті.
При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Дослідивши наявні матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, суд вважає, що подана до суду позивачем позовна заява підлягає до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження згідно частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України.
З матеріалів адміністративного позову порушень строків, передбачених статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається.
Підстав для її повернення або відмови у відкритті провадження у справі не має.
Керуючись статтями 171, 257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
УХВАЛИВ:
Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника Лихачова Романа Борисовича до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії та відкрити провадження в адміністративній справі.
Призначити справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду з 20 серпня 2026 року за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, зала судових засідань № 1.
Здійснювати розгляд адміністративної справи одноособово суддею С. В. Прудником.
Витребувати у військової частини НОМЕР_1 :
- довідку про розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 з 06.10.2023 по 13.07.2026 із зазначенням усіх складових грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавки, доплати, премії та інші додаткові види грошового забезпечення), із зазначенням застосованих при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
- розрахунки грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.10.2023 по 13.07.2026 із зазначенням тарифного розряду, тарифного коефіцієнта, розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, які були застосовані при нарахуванні грошового забезпечення;
- копії наказів про призначення ОСОБА_1 на посаду, встановлення тарифного розряду, присвоєння військового звання, встановлення надбавок, доплат, премій та інших виплат за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
- інформацію та документальне підтвердження щодо того, який саме показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб застосовувався військовою частиною НОМЕР_1 при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 у 2023, 2024, 2025 та 2026 роках;
- відомості щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 13.07.2026 із зазначенням місяця, який визначено базовим (місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)), величини індексу споживчих цін, розміру нарахованої та виплаченої індексації;
- копії документів, на підставі яких здійснювалося нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 13.07.2026, у тому числі розрахунки із застосуванням абзаців четвертого, шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;
- довідку про виплачені суми грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за спірний період із зазначенням дат проведення виплат;
- копії грошових атестатів, розрахункових листів, відомостей на виплату грошового забезпечення та інших документів, що підтверджують нарахування і виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.10.2023 по 13.07.2026.
Витребувані судом докази слід подати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (також шляхом направлення на електронну адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду (inbox@adm.dp.court.gov.ua; inboxdoas@adm.dp.court.gov.ua) ) у строк до 20 серпня 2026 року.
Суд попереджає військову частину НОМЕР_1 про можливість застосування судом заходів процесуального примусу, зокрема накладення штрафу та винесення окремої ухвали у разі невиконання вимог даної ухвали суду.
Роз`яснити відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив. Повідомити сторін, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення повинні відповідати вимогам частин другої-четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інформацію щодо адміністративної справи учасники даної справи можуть отримати на офіційному порталі судової влади України у мережі Інтернет (веб-адреса сторінки: http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/).
Здійснювати розгляд (формування та зберігання) справи у змішаній (паперова та електронна) формі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С. В. Прудник