КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про відмову в забезпеченні позову
21 липня 2026 року 320/28483/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся у Київський окружний адміністративний суд із адміністративним позовом до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанов, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.06.2026 про результати перевірки законності виконавчого провадження ВП№ 4905393.
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.06.2026 про скасування процесуального документу ВП№ 54585409.
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.06.2026 про зміну (доповнення) реєстраційних даних ВП№ 54585409.
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.06.2026 про арешт майна боржника ВП № 54585409.
- визнати протиправною та скасувати постанову Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 30.06.2026 про арешт коштів боржника ВП № 54585409.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Вісьтак М. Я.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.07.2026 постановлено залишити позов без руху.
Окрім цього, 14.07.2026 року (документ сформований в системі «Електронний суд») сторона позивача подала письмову заяву про забезпечення позову, у якій просила суд:
- Забезпечити адміністративний позов шляхом зупинення стягнення на підставі постанови Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору № 49053934 від 27.10.2015, що змінена та виконується в межах виконавчого провадження ВП №54585409, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.
Вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову зареєстровано у КП «Діловодство спеціалізованого суду» 15.07.2026 року та того ж дня передано судді Вісьтак М. Я. для розгляду.
Із 16.07.2026 по 20.07.2026 суддя була тимчасово непрацездатна, що підтверджується листком тимчасової непрацездатності.
Відповідно, питання щодо вжиття заходів забезпечення позову або відмову в них суд вирішує 21.07.2026.
Вирішуючи питання щодо дотримання заявником вимог Кодексу адміністративного судочинства України стосовно змісту та форми заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.
У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Оцінивши зміст заяви про забезпечення позову та наведені в обґрунтування для вжиття відповідних заходів підстави в їх сукупності, суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи про виклик у судове засідання, отже розгляд такої заяви здійснюється судом без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення, дослідивши матеріали справи та додані до заяви документи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Частина 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Статтею 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено зміст і форму заяви про забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити:
1) найменування суду;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;
4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;
5) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено шляхом: зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Отже, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Окрім цього, суд наголошує, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог.
Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція сформована Верховним Судом у постанові від 19.06.2018 у справі № 826/9263/17.
За Рекомендацією № R(89)8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
Тому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову сторона позивача зазначає, що здійснення виконавчих дій зі стягнення суми зміненого виконавчого збору в межах виконавчого провадження № 54585409 призведе до негативних наслідків для позивача на час розгляду справи. У зв`язку з цим позивач вважає за необхідне зупинити стягнення на підставі постанови про стягнення виконавчого збору № 49053934 від 27.10.2015 до набрання законної сили рішенням суду у справі. При цьому позивач посилається на положення статей 150, 151 КАС України, практику Європейського суду з прав людини, Конституційного Суду України та зазначає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист та поновлення його прав. Дослідивши заяву про забезпечення позову та наведені в ній обґрунтування для вжиття відповідних заходів, підстави в їх сукупності, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Розглядати заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому що існує реальна загроза істотного ускладнення виконання чи невиконання рішення суду або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Застосований судом захід забезпечення позову має відповідати вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначає, що здійснення виконавчих дій по стягненню виконавчого збору в рамках виконавчого провадження № 54585409 призведе до негативних наслідків та ускладнить поновлення його порушених прав у разі задоволення позову.
Проте суд вважає ці доводи декларативними та такими, що не підтверджені належними і допустимими доказами в розумінні ст. 73-76 КАС України, виходячи з наступного.
Суд вказує, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до настання незворотних наслідків, які неможливо буде усунути або відновлення яких потребуватиме надмірних зусиль та витрат.
Сама по собі незгода з винесеною постановою про стягнення виконавчого збору та потенційна можливість стягнення коштів у примусовому порядку не є безумовною підставою для зупинення виконавчих дій.
Окрім цього, матеріали заяви не містять відомостей про фінансовий чи майновий стан позивача (виписок із банківських рахунків, довідок про доходи чи фінансових звітів), які б свідчили, що стягнення оскаржуваної суми призведе до критичного погіршення майнового стану, блокування життєдіяльності чи господарської діяльності позивача.
Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання чи фізичних осіб. Проте, самі по собі негативні наслідки для позивача не є достатньою підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи мають бути обґрунтовані та підтверджені належними доказами незворотності негативних наслідків чи ускладнення виконання судового рішення.
Дана позиція узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постановах від 10.04.2019 р. у справі № 826/16509/18 та від 16.08.2019 р. у справі № 826/1435/17.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням співмірності заявлених вимог із заходами забезпечення позову.
Суд зазначає, що на цій стадії розгляду справи висновок щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є передчасним, оскільки такі обставини підлягають дослідженню та оцінці під час розгляду справи по суті.
Позивач у заяві фактично обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову посиланням на незаконність постанови про стягнення виконавчого збору № 49053934 від 27.10.2015.
Разом із тим суд зазначає, що на стадії вирішення питання про забезпечення позову не надається остаточна правова оцінка законності оскаржуваного рішення, оскільки такі обставини підлягають дослідженню та оцінці під час розгляду справи по суті. Вирішення питання про протиправність оскаржуваної постанови у межах розгляду заяви про забезпечення позову фактично означало б передчасне вирішення спору по суті, що не відповідає правовій природі інституту забезпечення позову.
На момент розгляду цієї заяви суду не надано явних, беззаперечних та очевидних доказів того, що оскаржувана постанова винесена з грубим порушенням закону, яке б вимагало негайного втручання суду ще до розгляду справи по суті (відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 150 КАС України).
Суд також звертає увагу на те, що постанова про стягнення виконавчого збору № 49053934, зупинити стягнення за якою просить позивач, була винесена державним виконавцем 27.10.2015 року.
Суд також враховує, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови про стягнення виконавчого збору від 27.10.2015 минув значний проміжок часу. При цьому позивачем не наведено обставин та не надано належних доказів, які б свідчили про виникнення саме на час звернення до суду реальної небезпеки істотного ускладнення чи унеможливлення виконання можливого рішення суду або ефективного захисту його прав.
Не обґрунтовано також, які нові обставини виникли у 2026 році та зумовили необхідність вжиття заходів забезпечення позову. За таких обставин сам по собі тривалий час, що минув з моменту прийняття оскаржуваного рішення, за відсутності належного обґрунтування зміни фактичних обставин, не свідчить про наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (постанова Верховного Суду від 09.12.2021 року у справі № 175/1480/21 (провадження № 61-15020св21).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Отже, з огляду на положення пункту 3 частини 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні обставини для вжиття заходів забезпечення позову, тому подана заява є такою, що не підлягає задоволенню.
Враховуючи, що позивачем не доведено існування обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, які є обов`язковою передумовою для вжиття заходів забезпечення позову, та не надано належних доказів на підтвердження своїх вимог, суд вважає заяву про забезпечення позову необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Окремо суд вважає необхідним зазначити, що дана ухвала постановляється з урахуванням періоду перебування судді на лікарняному.
Керуючись статтями 150-157, 243, 248, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та скасування постанови- відмовити.
Копію ухвали суду надіслати (надати) заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.
Суддя Вісьтак М.Я.