УХВАЛА
20 липня 2026 року
м. Київ
справа № 460/3615/25
адміністративне провадження № К/990/30168/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А., перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішення, розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача - Острозької міської ради Рівненської області, в якому просила:
-визнати протиправним та скасувати рішення Острозької міської ради Рівненської області №2076 від 31.01.2025 «Про дострокове припинення повноважень першого заступника та заступників міського голови з питань діяльності виконавчих органів» в частині дострокового припинення повноважень та звільнення з 04 лютого 2025 року ОСОБА_1 , з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради згідно п. 9 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України, абз. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», ч. 2 ст. 75 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» у зв`язку із незабезпеченням здійснення наданих повноважень (пункт 4 рішення).
- визнати протиправним та скасувати розпорядження Острозького міського голови №56к від 03 лютого 2025 року «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Острозького міського голови», видане та підписане секретарем міської ради.
- поновити на посаді заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради у Острозькій міській раді Рівненської області з 04 лютого 2025 року.
- стягнути з Острозької міської ради Рівненської області середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 04 лютого 2025 року (дня звільнення) по день ухвалення судом рішення у справі за даним позовом, виходячи з розрахунку 2 501,70 грн середньоденної заробітної плати.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження та залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивачка звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, надіславши її засобами поштового зв`язку 24 червня 2026 року.
Предметом спору у цій справі є правомірність дострокового припинення повноважень та звільнення ОСОБА_1 з посади заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Оскаржуючи судові рішення, скаржник за змістом поданої касаційної скарги посилається на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України та зазначає, що судами попередніх інстанцій не були враховані висновки, які викладені Верховним Судом у постановах від 24 листопада 2022 року у справі № 160/7757/21, від 21 жовтня 2021 року у справі № 240/6076/18, від 04 червня 2020 року у справі № 802/1463/18-а, від 16 квітня 2020 року у справі № 495/5105/17.
Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі.
Водночас аргументи скаржника зводяться лише до зазначення постанов Верховного Суду з посиланням на пункти цих постанов, проте не обґрунтовано подібності правовідносин, а також не зазначено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, сутність такого неправильного застосування та суперечливість такого застосування позиції Верховного Суду.
Отже, в касаційній скарзі позивач конкретну норму, щодо якої викладені висновки Верховного Суду, не зазначила та не обґрунтувала подібності правовідносин у цій справі та у справах, на які вона посилається, що з огляду на це, не може вважатися належним обґрунтуванням касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відтак, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України.
Так, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Верховний Суд наголошує, що доводи про порушення судом норми процесуального права, передбаченої пунктом 1 частиною другою статті 353 КАС України, мають бути наведені з одночасним викладенням обґрунтування неправильного застосування судом норм матеріального права відповідно до підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Такі доводи мають бути наведені у взаємозв`язку із встановленими обставинами і висновками судів щодо кожного з питань, які скаржник вважає неправильно вирішеним.
Проте перевіркою Верховним Судом змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями, переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Отже, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, Суд
УХВАЛИВ:
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Острозької міської ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування рішення, розпорядження, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
2. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя С.А. Уханенко