УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 280/2041/26
адміністративне провадження № К/990/31028/26
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу адвокатки Мащак Наталії Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року
у справі № 280/2041/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вичинити певні дії,-
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, в якій просила:
- визнати противоправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України;
- зобов`язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, зняти арешт на все нерухоме майно, (невизначене майно) накладений 17.02.2004 постановою №б/н, від 10.02.2004, на підставі рішення Василівського районного суду Запорізької області, перенесений 04.07.2005 приватним нотаріусом Жук Л.М. за №2148699, яка входить до складу спадщини та належить на праві власності ОСОБА_2 .
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2026 в адміністративній справі №280/2041/26 скасовано.
Провадження в адміністративній справі № 280/2041/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вичинити певні дії закрито відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України. Роз`яснено позивачу, що зазначений спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судом апеляційної інстанції не було в повній мірі з`ясовано всіх обставин, що мають відношення до справи та не було враховано висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 823/359/18, від 05.06.2019 у справі №676/5081/16-ц , постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №522/15037/15-ц, 19.12.2018 у справі № 740/3428/17, 27.03.2019 у справі № 823/359/18, 30.05.2018 у справі № 815/2255/16 щодо застосування 447 ЦПК України.
Проаналізувавши зазначене посилання скаржника, Суд зазначає наступне.
Висновки, викладені у постанові Верховного Суду, перебувають у нерозривному зв`язку із обсягом встановлених обставин у кожній конкретній справі окремо. Тому адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, здійснені на підставі відмінних фактичних обставин справи.
Дослідивши зміст правовідносин з метою з`ясування їхньої подібності з урахуванням обставин кожної зазначеної справи, колегія суддів дійшла висновку про помилковість доводів касаційної скарги, оскільки висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не суперечать висновкам, які викладені у цій справі та стосуються правовідносин, які не є подібними, оскільки встановлені судами в цій справі обставини, відрізняються від обставин, встановлених у справах, на які посилається скаржник.
Так, вирішуючи даний спір, суд апеляційної інстанції керувався висновками, викладеними у постанові Верховного Суду у справі № 463/3251/22 від 03.05.2023 року, відповідно до яких, встановивши, що заявник як спадкоємець після смерті свого батька не був залучений стороною виконавчого провадження, в межах якого був накладений арешт на майно останнього, суди попередніх інстанцій - на думку ВС - дійшли правильного висновку, що спадкоємець не є суб`єктом права на подачу такої скарги в порядку ст. 447 ЦПК України, тобто не може звертатись зі скаргою на дії державного виконавця в межах виконавчого провадження, яке завершене. Законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту порушеного права спадкоємця, яке може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.
З огляду на це Суд відхиляє посилання скаржника на п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження.
Також, оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, представник позивача не зазначає про наявність виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу адвокатки Мащак Наталії Григорівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року у справі № 280/2041/26 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Запорізькій області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вичинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська