Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1803/26
Провадження № 2/376/1761/2026
У х в а л а
про залишення позовної заяви без руху
14 липня 2026 року м.Сквира
Суддя Сквирського районного суду Київської області Ловінська С.С. дослідивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
ВСТАНОВИЛА:
До Сквирського районного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб, укладений 13.04.2021 між ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та зареєстрований Сквирським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), актовий запис № 18.
За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Сквирського районного суду Київської області Ловінській С.С.
З відповіді Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області від 13.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим не значиться.
З відповіді Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м.Києві та Київській області від 13.07.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Стаття 187 ЦПК України регламентує дії судді перед вирішенням питання про відкриття провадження у справі, в тому числі суддя має перевірити належність справи до юрисдикції та підсудності суду.
Як вбачається з позовної заяви подружжя не має від шлюбу дітей.
Відповідно до ч. 1ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.
Дана норма закону стосується випадків, коли один із подружжя заперечує проти розірвання шлюбу, у зв`язку з чим полегшений спосіб розірвання шлюбу є неможливим, або коли він не заперечує проти розірвання шлюбу, але ухиляється від подання відповідної спільної заяви до органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно вимог ст.106 СК України подружжя, яке не має дітей, має право подати до органу державної реєстрації актів цивільного стану заяву про розірвання шлюбу.
Порядок державної реєстрації розірвання шлюбу передбачений Правилами державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 року, а також Порядком ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1064 від 22.08.2007 року.
Відповідно до п.3 Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за заявою про розірвання шлюбу між подружжям, що не мають неповнолітніх дітей, суди мають враховувати, що воно проводиться органами РАЦС незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Розірвання шлюбу судом відбувається: за наявності в подружжя спільних неповнолітніх дітей; за відсутності згоди одного з подружжя на розірвання шлюбу, та за спільною заявою подружжя, яке має дітей.
Використані можливості щодо розірвання шлюбу між подружжям, які не мають дітей в порядку, визначеному СК України та вищевказаними підзаконними нормативно-правовими актами, зазначаються у відомостях про вжиття заходів досудового врегулювання спору, згідно вимог п.6 ч.3 ст.175 ЦПК України.
Проте, позивачкою в позовній заяві таких відомостей не вказано.
Тому, для розгляду даного позову в судовому порядку і підтвердження наявності спору необхідно надати до суду докази звернення позивача до відповідного державного органу реєстрації актів цивільного стану щодо розірвання шлюбу та ухилення відповідача від розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану.
Зі свідоцтва про укладення шлюбу вбачається відповідач є громадянином Азербайжанської Республіки.
Порядок розірвання шлюбу, з іноземним елементом, має ряд особливостей. Основним у цьому питанні є визначення закону, відповідно до якого буде проводитися розірвання шлюбу.
Згідно з вимогами ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право», форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
Відповідно до ст. 279 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між громадянином України та іноземцем, а також шлюбу іноземців між особою в Україні здійснюється за законом України.
Статтею 63 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що припинення шлюбу та правові наслідки його припинення визначаються правом, яке діє в даний час щодо правових наслідків шлюбу.
Згідно з п. 1 ст. 16 Закону України «Про міжнародне приватне право», особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.
Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначається правовий статус та закріплюються основні права, свободи та обов`язки іноземців.
У ст.18 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено права у шлюбних і сімейних відносинах», зазначено, що іноземці можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України, та вказано, що іноземці мають рівні з громадянами України права і обов`язки у шлюбних і сімейних відносинах.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право», правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а при його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання (за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання в цій державі). При відсутності спільного місця проживання - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв`язок іншим чином. Таким чином, якщо подружжя є громадянами різних держав, і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу проводиться за законодавством України.
Відповідно до ст. 110 СК України розірвання шлюбу можливе за заявою одного з подружжя. Згідно з ч.2 і 3ст.60 Закону України «Про міжнародне приватне право» подружжя, будучи громадянами різних держав, можуть обрати право, яке буде застосовуватися до правових наслідків шлюбу. Таке можливо, тільки якщо вони не мають спільного місця проживання або якщо особистий закон кожного з них не збігається з правом держави їхнього спільного місця проживання.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Приписами ст.497 ЦПК України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Судом взято до уваги той факт, що будь-яких доказів спільного проживання сторін на території України, наявності (або відсутності) угоди, згідно якої сторони передбачили підсудність такої справи (про розірвання шлюбу) судам України або іноземним судам позивачем не надано.
Також, позивачем не надано доказів про те, що вона не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача та домовленості подружжя про розгляд справи за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Відповідно до ч.1 ст.76 Закону України "Про міжнародне приватне право"суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у ст.77 цьогоЗакону (виключна підсудність, яка на спори про розірвання шлюбу не розповсюджується). Такої угоди для визначення підсудності до матеріалів позову не надано.
Згідно ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, вважаю за необхідне залишити позовну заяву без руху та запропонувати позивачці усунути вказані вище недоліки.
Керуючись ст.175,177,185 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА :
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Надати позивачу строк десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення зазначених недоліків.
У разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачеві зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею
Суддя: С. С. Ловінська