1 Справа № 0820/1669/2012 6/335/257/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., за участю секретаря судового засідання Муленко Я.В., розглянувши у залі суду у м.Запоріжжя заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про розстрочку сплати заборгованості по аліментам, за рішенням суду у справі №0820/1669/2012,
ВСТАНОВИВ:
12.05.2026 року до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла заява ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 , в якій Заявник просить суд розстрочити сплату заборгованості по аліментам за виконавчим листом №0820/1669/2012, виданим 26 березня 2012 року Пологівським районним судом Запорізької області, яка склалася станом на 01.03.2026 року в сумі 243 504,34 грн., строком на 18 місяців з щомісячним платежем 13 528,01 грн. та щомісячною сплатою аліментів, визначених рішенням суду.
В обґрунтування заяви Заявник вказав, що згідно виконавчого листа №0820/1669/2012, виданого 26 березня 2012 року Пологівським районним судом Запорізької області, з нього стягнуто аліменти на неповнолітню дитину на користь ОСОБА_3 . Про наявність заборгованості по аліментам в сумі 243 504,34 грн. Заявник дізнався 10.12.2025 року після надходження відповіді від державного виконавця на запит представника про хід виконавчого провадження. Зазначає, що заборгованість виникла з поважних причин, внаслідок окупації території, де Заявник проживав та переміщення його, як ВПО, до Харківської області, а також через відсутність інформації про місце знаходження виконавчого листа.
Крім того, зазначає, що на даний час аліменти сплачує щомісячно, має постійне місце проживання, виховує самостійно дитину, мати якої позбавлена батьківських прав; має офіційні виплати, як внутрішньо переміщена особа та отримує аліменти на сина, якого виховує самостійно.
Заявник не має змоги погасити заборгованість одним платежем, та з метою забезпечення належного виконання своїх зобов`язань з погашення заборгованості по сплаті аліментів в межах своїх можливостей, посилаючись на ст. 435 ЦПК України, просить розстрочити виплату заборгованості по аліментам.
У судове засідання Заявник та його представник не з`явилися, від представника Заявника 24.06.2026 року надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, заявлені вимоги просить задовольнити.
Інші учасники розгляду у судове засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду заяви повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Враховуючи, що учасники судової справи належним чином повідомлені про розгляд заяви, суд ухвалив проводити розгляд заяви про розстрочення виконання рішення суду за їх відсутності на підставі наявних матеріалів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали заяви, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 13.06.2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження ВП № 43658918 з примусового виконання виконавчого листа № 0820/1669/2012, виданого 26.03.2012 року Пологівським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його доходу щомісячно, починаючи з 19.03.2012 року та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, станом на грудень 2025 року заборгованість складає 243 504, 34 грн.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Порядок розгляду процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах регламентований Розділом VI ЦПК України.
Статтею 435 ЦПК України визначено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.
Відтак, підставою для розстрочення виконання рішення суду є конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Розстрочення виконання рішення суду допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26 грудня 2003 року № 14 роз`яснив, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
Згідно ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
Запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду - виконання ухваленого судом рішення.
Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 року у справі № 9901/598/19, який згідно положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд застосовує до спірних правовідносин.
Вирішуючи питання щодо можливості розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 796/43/2018.
Відповідно до ч.5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Заявник просить розстрочити сплату заборгованості на 18 місяців, в той час, як розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, а з матеріалів справи встановлено, що судове рішення у справі про стягнення аліментів, за яким видано виконавчий лист, ухвалено у 2012 році.
Враховуючи викладені обставини, суд приходить до переконання про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду в порядку, передбаченому ст. 435 ЦПК України, а тому у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.
При цьому суд роз`яснює Заявнику право звернення до суду з позовом до відповідача про розстрочення сплати заборгованості за аліментами за наявності підстав, передбачених ст. 197 Сімейного Кодексу України, з дотриманням правил підсудності, визначених ЦПК України.
Керуючись ст. 247, 258-261 435, ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 про розстрочку сплати заборгованості по аліментам, за рішенням у справі №0820/1669/2012, - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її винесення.
Суддя: В.В. Калюжна