Справа № 161/14751/26
Провадження № 2-о/161/473/26
УХВАЛА
про залишення без руху
14 липня 2026 року суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Кихтюк Р.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа, -
в с т а н о в и в :
09.07.2026 року до Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшла заява ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлені ст.ст. 175, 177 ЦПК України. Загальні правила цієї статті застосовуються і до заяв, поданих в порядку окремого провадження.
Вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею175,177 ЦПК України.
Одночасно із заявою, заявником подано клопотання про звільнення його від сплати судового збору, з тих підстав, що його матеріальний стан не дає можливості без значних труднощів сплатити судовий збір.
Згідно з частинами 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч. 1 цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
При цьому, процесуальна норма ч. 2ст. 133 ЦПК України є бланкетною та в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до Закону України «Про судовий збір».
Закон України «Про судовий збір» є спеціальним законом, який визначає підстави для звільнення від сплати судового збору та пільги щодо його сплати, а отже, саме правові приписи, закріплені в наведеному Законі, підлягають застосуванню під час вирішення питання щодо звільнення від сплати судового збору.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір»(ст. 2 цього Закону).
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» врегульовує питання щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у ч. 1 цієї статті (ч. 2ст. 8 Закону України «Про судовий збір»).
Отже, суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення судових витрат, якого зазнає сторона, є не обов`язком суду, а саме його повноваженням як формою суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
До того ж стосовно сплати судового збору законодавець визначив вичерпний перелік умов, за наявності яких можливе зменшення судових витрат, яких зазнає сторона.
Зокрема, особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, в якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов`язує можливість реалізації судом повноважень зменшити розмір судових витрат стосовно сплати судового збору, якого зазнає сторона. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
При цьому, ЦПК України покладає на суд обов`язок розглянути заявлені сторонами клопотання та з врахуванням кожного окремого випадку навести мотиви щодо їх задоволення чи відмови у їх задоволенні відповідно до норм чинного законодавства.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Подібні висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 460/3138/19 та від 18 травня 2023 року у справі №160/19572/21.
У розглядуваному випадку відсутні підстави для звільнення заявника від сплати судового збору за подання заяви, оскільки ним не долучено жодних доказів про своє скрутне матеріальне становище.
Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням. Водночас за змістом п. 1 ч. 1ст. 8 Закону України «Про судовий збір» документи про майновий стан мають містити інформацію, на підставі якої суд може встановити відсоткове співвідношення розміру судового збору до річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
При цьому, вказаним Законом чітко визначено підставу для звільнення від сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. Для звільнення від сплати судового збору позивач повинен довести існування фінансових труднощів та такого майнового стану, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.
Пенсіонери не віднесені Законом України «Про судовий збір» до категорій осіб, які звільняються від сплати судового збору. Більш того, регулярне отримання пенсії позивачем свідчить про можливість сплати ним судового збору у встановленому вищезгаданим Законом розмірі.
Оскільки заявником не надано обґрунтованих та беззаперечних доказів на підтвердження незадовільного майнового стану, а лише його посилання на скрутне матеріальне становище не може вважатися достатньою підставою для зменшення, звільнення, відстрочення або розстрочення сплати судового збору.
Таким чином, враховуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору необхідно відмовити.
Згідно ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, у якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
При цьому, за подання фізичною особою заяви у справах окремого провадження складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Отже, заявнику необхідно сплатити судовий збір з врахуванням Закону України «Про судовий збір» у сумі 665,60 грн. та подати суду оригінал платіжного документу.
Відповідно до ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
У поданій заяві зазначено заінтересовану особу - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинсьбкій області , однак не зазначено її місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Окрім цього, згідно ч. 1 ст.177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Зазначена норма позивачем також не виконана, до позовної заяви не додано копії заяви для вручення заінтересованій особі або доказ її надсилання.
З огляду на викладене, вважаю, що заява не є належним чином оформленою та подана до суду не у відповідності до вимог цивільного процесуального закону.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175, 177 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
При таких обставинах, враховуючи, що заява подана без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175, 177 ЦПК України, то її слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 177, 185 ЦПК України, -
у х в а л и в :
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви - відмовити.
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту належності правовстановлюючого документа - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків - протягом 10-ти днів з дня отримання копії ухвали.
У випадку не усунення недоліків у зазначений судом строк заява буде вважатись неподаною та повернута заявнику.
Ухвала не оскаржується.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Р.М. Кихтюк