Ухвала
(про залишення позовної заяви без руху)
Справа № 568/1119/26
Провадження № 2-о/568/49/26
21 липня 2026 р. м.Радивилів
Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Делалова О.М., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису,
встановила:
Заявниця ОСОБА_1 через свого представника адвоката Вишковську В.І., звернулась до Радивилівського районного суду Рівненської області із заявою, в якій просить видати обмежувальний припис щодо ОСОБА_2 строком на 6 (шість) місяців, яким визначити їй наступні тимчасові обмеження: заборонити ОСОБА_2 перебувати у місці спільного проживання із постраждалою особою: ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_2 спілкування з ОСОБА_1 , вести листування, телефонні переговори або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб; заборонити ОСОБА_2 наближатись на відстань ближче 50 метрів до місця перебування ОСОБА_1 ; заборонити вчиняти будь-які дії, що мають ознаки психологічного або фізичного насильства.
Перевіривши заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Як вбачається з положень ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутністю такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Зокрема, чинне цивільне процесуальне законодавство не регулює залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження. Тому при вирішенні питання щодо залишення без руху заяви поданої в порядку окремого провадження суд керується положеннями ЦПК України, якими врегульовано порядок залишення без руху позову.
Згідно п. 5 ч. 3 ст. 175, ч. 5 ст. 177 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності). У разі неможливості надати докази, визначені пунктом 3 частини першої цієї статті, до заяви може бути додано клопотання про їх витребування.
За таких обставин положеннями чинного ЦПК України чітко зазначено, що звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису, заявник повинен надати суду докази, що підтверджують необхідність видачі судом обмежувального припису. Виняток із вищенаведеного поширюється лише на випадки неможливості надання доказів, у разі чого заявником може бути подане клопотання про їх витребування.
У заяві про видачу обмежувального припису заявниця посилається на те, що заінтересована особа ОСОБА_2 протягом тривалого часу вчиняє щодо неї домашнє насильство, водночас на підтвердження наведених обставин до заяви не додано жодних доказів. У матеріалах відсутні відомості про притягнення заінтересованої особи до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо заявниці. Як убачається з наданих матеріалів, заявницею долучено лише терміновий заборонний припис, який діяв у період з 11.06.2026р. по 16.06.2026р. При цьому у заяві не зазначено, чи вчиняла заінтересована особа після спливу строку дії вказаного припису будь-які протиправні дії щодо заявниці.
Належним чином оформлене клопотання про витребування доказів заявником не подано, як і не подано доказів неможливості подання останніх.
На підставі вищевказаного заявниці необхідно надати суду докази, що підтверджують обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, або належним чином оформлене клопотання про витребування доказів з посиланням на неможливість їх надання.
Крім цього, заявниця вказує, що заінтересована особа є її дочкою, водночас на підтвердження наявності між ними родинних відносин до матеріалів справи не надано жодних доказів, зокрема свідоцтва про народження чи витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.
За ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Суд акцентує увагу заявника на тому, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із позовом (заявою) повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
З цього приводу прецедентними також є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року.
У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв`язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист та не можуть вважатися обмеженням права доступу до суду.
За таких обставин, наведені недоліки заяви виключають можливість відкриття провадження у справі.
Відповідно до змісту ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
Виходячи з наведеного та враховуючи, що заява не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України, то таку слід залишити без руху і надати заявнику строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, для усунення недоліків такої.
На підставі викладеного, керуючись ст. 175, 177, 185, 350-4 ЦПК України, Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суддя, -
постановила:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису залишити без руху.
Надати заявниці строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Роз`яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо заявниця відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, заява вважатиметься неподаною і буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Делалова