Справа № 754/5966/26
№ 2/183/6818/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 липня 2026 року . Самар
Суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Фролова В.О., вивчивши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
У С Т А Н О В И Л А:
24 червня 2026 року з Деснянського районного суду міста Києва до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 липня 2026 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Фролову В.О.
Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження та відкриття провадження у справі, вбачаються підстави для висновку про необхідність направлення зазначеної цивільної справи за підсудністю до іншого суду, виходячи з такого.
У відповідності до вимог частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Окрім цього, у відповідності до ч.2 ст.28 ЦПК України, позови про розірвання шлюбу можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров`я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
Як вбачається з позовної заяви спільних неповнолітніх дітей сторони не мають, що дає підстави для застосування правил визначених ст.27 ЦПК України, щодо пред`явлення позову за місцем проживання відповідача.
Так, відповідно до відповіді № 3008197 від 09 липня 2026 року з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.10.2004 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з наявною в матеріалах справи інформацією, відповідач значиться зареєстрованим у м. Лисичанську Сіверськодонецького районі Луганської області, що є поза межами підсудності Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, оскільки згідно Розпорядження Верховного Суду № 1/0/9-22 від 06.03.2022 Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану, відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області передано підсудність Сєвєродонецького міського суду Луганської області.
Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 06.03.2022 за № 1/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану», відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ Лисичанського міського суду Луганської області на Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області.
У відповідності до п.1 ч.1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Прийняття рішення з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) є підставою для його скасування з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Конституції України, ч. 1 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності.
Вирішуючи питання можливості розгляду цієї заяви Самарівським міськрайонним судом Дніпропетровської області, суд зауважує, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Важливість суворого дотримання правил про підсудність доводиться і практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Зокрема, як порушення вимог пункту 1 статті 6 Конвенції ЄСПЛ розглядає порушення правил територіальної підсудності без належного законного обґрунтування, незважаючи на наявність чітких правил підсудності, встановлених ЦПК.
За усталеною практикою ЄСПЛ, термін право на «суд, встановлений законом», охоплює не лише правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність, у тому числі всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (рішення ЄСПЛ у справі Leo ZAND v. Austria, заява № 7360/76, § 68). Якщо суд не має юрисдикції судити підсудного відповідно до чинних положень національного права, він не є «встановленим законом» (рішення ЄСПЛ у справах Jorgic v. Germany, заява 74613/01, § 64).
У рішенні ЄСПЛ «Сокуренко і Стригун проти України» суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні раніше згадуваної справи «Занд проти Австрії», зазначено, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати провадження щодо конкретної справи. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна справа розглядалася і вирішувалася законним, компетентним, незалежним і неупередженим судом до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом. Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб`єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
Враховуючи наведене, Деснянським районним судом міста Києва не вірно визначено підсудність даної справи, справа не підсудна Самарівському міськрайонному суду Дніпропетровської області, а належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області.
Керуючись ст. 28,31,32, 187, 260, 261, 353- 355 ЦПК України, суддя -
П О С Т А Н О В И Л А:
Цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу передати за підсудністю на розгляд Петропавлівському районному суду Дніпропетровської області (місцезнаходження за адресою: 52700, Дніпропетровська область, Синельниківський район, селище Петропавлівка, вулиця Героїв України, будинок 74а).
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути поданою до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею.
Ухвалу складено та підписано 10 липня 2026 року.
Суддя В.О. Фролова