Справа № 215/5663/26
2/215/3715/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2026 року суддя Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Науменко Я.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про захист прав та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
17 червня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про захист прав та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 червня 2026 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків.
Зокрема, позивачу було запропоновано: уточнити позовні вимоги та визначити конкретний спосіб судового захисту; надати обґрунтований розрахунок належної, на думку позивача, компенсації із зазначенням конкретних показників доходу та застосування Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї; уточнити та належним чином обґрунтувати вимогу про відшкодування моральної шкоди; повідомити суд про наявність або відсутність можливості подати копію заяви від 06.01.2026 та, у разі необхідності, заявити клопотання про витребування відповідних матеріалів; надати пояснення щодо належної судової юрисдикції спору.
Як убачається з матеріалів справи, копію ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач отримав 04 липня 2026 року.
13 липня 2026 року до суду від позивача надійшли заява про відкриття провадження після усунення недоліків та клопотання щодо виправлення найменування відповідача.
Дослідивши подані документи, суд дійшов висновку, що вимоги ухвали від 18 червня 2026 року позивачем виконані не в повному обсязі, а тому підстав для відкриття провадження у справі немає.
Так, однією із підстав залишення позовної заяви без руху була відсутність чітко визначеного способу судового захисту.
У поданій заяві позивач зазначає, що просить визнати право на види соціальних виплат та допомоги, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, посилаючись на статтю 16 Цивільного кодексу України та статті 3, 5 ЦПК України.
Разом із тим наведені пояснення не усувають встановленого судом недоліку, оскільки позивач так і не визначив остаточний предмет позову та конкретний спосіб захисту порушеного права.
Зі змісту позову та заяви про усунення недоліків неможливо встановити, чи просить позивач: визнати протиправним рішення Управління праці та соціального захисту населення № 28 від 03.02.2026; скасувати зазначене рішення; визнати протиправними дії або бездіяльність відповідача; зобов`язати відповідача провести новий розрахунок компенсації; зобов`язати відповідача прийняти нове рішення про призначення компенсації; стягнути певну суму компенсації.
Фактично позивач лише повторно виклав власне бачення порушення його прав, однак не сформулював позовні вимоги таким чином, щоб суд мав можливість визначити предмет спору та межі судового розгляду відповідно до статті 175 ЦПК України.
Крім того, позивачем не виконано вимоги ухвали суду щодо надання обґрунтованого розрахунку належної, на його думку, компенсації.
У своїй заяві позивач зазначає, що відповідач повинен був призначити компенсацію у розмірі не менше прожиткового мінімуму, який, за твердженням позивача, становить 3 328,00 грн..
Водночас будь-якого розрахунку із зазначенням доходів, які підлягали врахуванню, відповідного розрахункового періоду, алгоритму застосування Методики обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї, а також пояснення, яким чином визначено саме такий розмір компенсації, позивач суду не надав.
Саме лише посилання на положення статті 46 Конституції України та окремі положення Методики не є виконанням вимог ухвали суду щодо надання обґрунтованого розрахунку.
Не усунуто також недоліків щодо вимоги про стягнення моральної шкоди.
У заяві позивач зазначає, що визначив її розмір відповідно до Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди», викладених у листі Міністерства юстиції України від 13.05.2004 № 35-13/797.
Разом із тим позивачем не наведено належного правового обґрунтування застосування зазначених рекомендацій, не розкрито механізму визначення заявленої до стягнення суми 2 200 527 грн., не наведено доказів, які б підтверджували характер та обсяг моральних страждань, а також причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та заявленим розміром моральної шкоди.
Таким чином, вимоги ухвали суду щодо належного обґрунтування розміру моральної шкоди також залишилися невиконаними.
Разом із тим суд бере до уваги, що позивачем подано копію заяви від 06.01.2026, чим усунуто один із недоліків, зазначених в ухвалі суду.
Щодо питання юрисдикції спору суд зазначає таке.
На виконання ухвали суду позивач лише висловив незгоду з попередніми висновками суду та зазначив, що звернувся саме до суду цивільної юрисдикції з огляду на положення статті 16 Цивільного кодексу України та статей 3, 5 ЦПК України.
Однак будь-якого належного правового обґрунтування можливості розгляду спору саме за правилами цивільного судочинства, враховуючи, що спір виник у зв`язку із прийняттям суб`єктом владних повноважень рішення при здійсненні владних управлінських функцій, позивач не навів.
Клопотання позивача щодо виправлення найменування відповідача шляхом виключення із його назви слів «в особі головного спеціаліста ОСОБА_2 » не стосується недоліків, визначених ухвалою суду від 18 червня 2026 року, а тому саме по собі не свідчить про усунення недоліків позовної заяви.
Отже, у встановлений судом строк позивач не усунув усіх недоліків позовної заяви, зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини третьої статті 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, така заява вважається неподаною та повертається позивачеві.
Оскільки недоліки позовної заяви усунуті не в повному обсязі, позовна заява підлягає поверненню позивачу як така, що вважається неподаною.
Керуючись статтями 175, 177, 185, 258-261 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Тернівської районної у місті ради про захист прав та відшкодування моральної шкоди вважати неподаною та повернути позивачу.
Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини сьомої статті 185 ЦПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду після усунення обставин, які стали підставою для її повернення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Дніпровського апеляційного суду. У разі якщо ухвалу не було вручено у день її складання, учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії ухвали.
Суддя