Номер провадження 2-к/754/16/26
Справа № 754/10897/26
У Х В А Л А
Іменем України
22 липня 2026 року м.Київ
Деснянський районний суд м.Києва в складі:
головуючого-судді Скрипки О.І.
при секретарі Моторенко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню,-
ВСТАНОВИВ:
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду з клопотанням про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.
В обґрунтування поданого клопотання заявник посилається на те, що згідно з рішенням Суду у сімейних справах міста Лімасол (Республіка Кіпр) від 12.02.2026 року (складено 16.02.2026 року, суддя суду у сімейних справах Н. Папаконстандину Поці) їй та громадянину Нідерландів ОСОБА_3 за Заявою № 13/2025 було надано право на усиновлення неповнолітнього - ОСОБА_4 , згідно зі Свідоцтвом про народження від 23.08.2012 року датою народження неповнолітнього є ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також, суд надав вказівку головному судовому секретарю зареєструвати усиновлення у «Реєстрі усиновлених дітей» відповідно до деталей, викладених у додатку до цієї постанови. Вказане рішення суду набрало законної сили, є остаточним та таким, що підлягає виконанню з 30.03.2026 року, про що свідчить Свідоцтво судової служби суду у сімейних справах м. Лімасол (№ заяви 13/2025).
Як зазначає заявник, визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне для внесення змін в актовий запис про народження її дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та подальшого отримання свідоцтва про народження зі змінами, які відповідають змісту ухваленого рішення Суду у сімейних справах міста Лімасол (Республіка Кіпр) від 12.02.2026 року.
Посилаючись на викладене, заявник просить:
-визнати в Україні рішення Суду у сімейних справах міста Лімасол (Республіка Кіпр) від 12.02.2026 року (складено 16.02.2026 року, суддя суду у сімейних справах Н. Папаконстандину Поці) про надання права на усиновлення неповнолітнього, на підставі якого внести зміни до актового запису №121 від 04.03.2010 року, складеного Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в графі «батько» записати - « ОСОБА_3 , громадянин Королівства Нідерландів»;
-у зв`язку з внесенням змін до актового запису №121 від 04.03.2010 року, складеного Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, анулювати свідоцтво про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_1 , видане Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області.
Ухвалою судді Деснянського районного суду м.Києва від 17.06.2026 року прийнято клопотання до розгляду та повідомлено заінтересовану особу - відділ ДРАЦС про його надходження.
Ухвалою Деснянського районного суду м.Києва від 29.06.2026 року клопотання призначено до судового розгляду, а також залучено до розгляду справи в якості заінтересованої особи ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У судове засідання представник заявника Лісовський С.В. не з`явився, надавши заяву, в якій просив провести розгляд справи за його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі та просить його задовольнити, а також уточнив прохальну частину клопотання в частині зазначення дати народження усиновлювача.
У судове засідання представник заінтересованої особи - Деснянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяв, клопотань чи заперечень суду не надав.
Заінтересована особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в судове засідання не з`явився, надавши заяву, в якій клопотання підтримав та не заперечував проти розгляду справи в його відсутність.
Відповідно до ч. 5 ст. 473 ЦПК України, суд вважає можливим здійснити розгляд клопотання без участі сторін у справі, оскільки їх неявка не є перешкодою для розгляду даного клопотання.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, заявник ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим повторно Ленінським відділом ДРАЦСу Луганського МУЮ у Луганській області 23.08.2012 року.
Заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_3 подали заяву про винесення постанови відповідно до Закону про усиновлення 19(1)/95, Закону 3/90 та Положень сімейних судів 1990 року, згідно з якою їм буде надано право усиновити неповнолітнього ОСОБА_4 . Неповнолітній - чоловічої статі і ніколи не був одружений. Ім`я, під яким буде відомий неповнолітній - ОСОБА_5 . Оскільки Суду було доведено, що неповнолітній є тією самою особою, що й зазначений ОСОБА_5 , згідно зі Свідоцтвом про народження від 23.08.2012 року датою народження неповнолітнього є ІНФОРМАЦІЯ_1 , і всі згоди, необхідні згідно з вищезазначеним Законом, були отримані або не вимагались, рішенням Суду у сімейних справах міста Лімасол (Республіка Кіпр) від 12.02.2026 року (складено 16.02.2026 року, суддя суду у сімейних справах Н. Папаконстандину Поці) заявнику та громадянину Нідерландів ОСОБА_3 за Заявою № 13/2025 було надано право на усиновлення неповнолітнього - ОСОБА_4 , згідно зі Свідоцтвом про народження від 23.08.2012 року датою народження неповнолітнього є ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також надано вказівку головному судовому секретарю зареєструвати усиновлення у «Реєстрі усиновлених дітей» відповідно до деталей, викладених у додатку до цієї постанови.
Вказане рішення суду набрало законної сили, є остаточним та таким, що підлягає виконанню з 30.03.2026 року, про що свідчить Свідоцтво судової служби суду у сімейних справах м. Лімасол (№ заяви 13/2025).
Також, зазначене рішення є виконаним на території Республіки Кіпр, про що надано свідоцтво про внесення запису в Реєстр усиновлених осіб, згідно якої усиновлювачами ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Дата внесення до реєстру 27.05.2026 року.
Згідно листа Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 17402/5.1-26/вх.С-2595-26 від 25.05.2026 року заявнику надано роз`яснення, що для розгляду питання стосовно внесення змін до актового запису про народження на підставі рішення суду про усиновлення, винесеного в іноземній державі, до відділу державної реєстрації актів цивільного стану має бути подано відповідне рішення суду належним чином легалізоване, його переклад нотаріально засвідчений на українську мову, рішення суду України про визнання іноземного суду.
В такому випадку, до актового запису будуть внесені виключно ті відомості, які передбачені судовим рішенням. Питання поновлення актового запису здійснюється у відповідності до вищевказаного порядку.
Під час подачі заяви до суду з питань визнання іноземного рішення, заявнику було рекомендовано зазначити про необхідність в резулятивній частині встановлення факту необхідності/відсутності необхідності зазначити усиновлювачів батьками дитини, а у разі зазначення їх батьками - вказати повні персональні дані, для належного доповнення відомостей (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), повна дата народження, громадянство). Відсутність таких відомостей спричинить юридичну неможливість подальшого видачі документів та встановлення фактів родинних зв`язків.
Таким чином, судом встановлено, що заявником до клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додано документи, визначені ч. 2 ст. 472 ЦПК України.
Зі змісту клопотання судом встановлено, що аналогічне рішення суду не було винесене в іншій країні.
Відповідно до ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
Згідно з ст. 471 ЦПК України, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.
Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що якщо застосування права іноземної держави залежить від взаємності, то вважається, що воно існує, оскільки не доведено інше.
Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 12 "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.
Згідно з ч. 6, 7 ст. 473 ЦПК України, за наслідками розгляду клопотання, а також заперечення, у разі його надходження, суд постановляє ухвалу про визнання в Україні рішення іноземного суду та залишення заперечення без задоволення або про відмову у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. У визнанні рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, може бути відмовлено з підстав, встановлених ст. 468 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, до клопотання долучено копію постанови суду, яка засвідчена у встановленому законом порядку та долучені до нього документи відповідають вимогам ст. 472 ЦПК України.
Правові відносини між Україною та Республікою Кіпр регулюються нормами Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах, яка підписана країнами 06.09.2004 року (ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Угоди між Україною та Республікою Кіпр про правову допомогу в цивільних справах» від 22.09.2005 року № 2910-ІУ, набрання чинності - 18.03.2006 року).
Згідно статті 20 Угоди між Україною і Кіпром про правову допомогу в цивільних справах, відповідно до умов, передбачених у статті 21, кожна Договірна Сторона визнає та виконує на своїй території такі судові рішення, винесені на території іншої Договірної Сторони: a) судові рішення у цивільних справах, включаючи сімейні справи; b) судові рішення у кримінальних справах в частині відшкодування шкоди. Рішення в розумінні пункту 1 також включають мирові угоди у сімейних справах, затверджені судом.
Відповідно до статті 21 Угоди між Україною і Кіпром про правову допомогу в цивільних справах рішення, зазначене в статті 20 цієї Угоди, підлягає визнанню та виконанню за таких умов: a) якщо воно є остаточним та підлягає виконанню відповідно до законодавства тієї Договірної Сторони, на території якої воно було винесене; b) у разі винесення рішення за відсутності відповідача він був належним чином повідомлений про розпочате провадження у справі, дату, час і місце її слухання згідно із законодавством Договірної Сторони, на території якої було винесене судове рішення; c) якщо немає остаточного рішення, винесеного раніше судом запитуваної Договірної Сторони про той же предмет між тими самими сторонами; d) якщо в суді запитуваної Договірної Сторони не було розпочато провадження про той же предмет з тих же підстав між тими самими сторонами раніше, ніж провадження, у якому було винесено відповідне рішення; e) визнання та виконання рішення не суперечитиме публічному порядку запитуваної Договірної Сторони; f) рішення чи його наслідки не суперечитимуть основним принципам та законодавству запитуваної Договірної Сторони; g) рішення винесене судом, який має юрисдикцію відповідно до положень статті 17.
Згідно статті 22 Угоди між Україною і Кіпром про правову допомогу в цивільних справах клопотання про визнання та/або виконання рішення може бути подано стороною безпосередньо до суду запитуваної Договірної Сторони або до суду Договірної Сторони, який ухвалив рішення у першій інстанції, а згаданий суд передає це клопотання у спосіб, визначений у пункті 3 статті 2. Клопотання про визнання та/або виконання рішення супроводжується: a) завіреною копією рішення, включаючи документ, що підтверджує його остаточність, а також, якщо запит стосується примусового виконання рішення, - документ про те, що воно підлягає виконанню, якщо це не зазначено в самому рішенні; b) підтвердженням того, що сторона, яка не взяла участі у процесі і проти якої було винесено рішення, була належним чином повідомлена про розпочате провадження у справі, дату, час і місце її слухання відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої винесено рішення, а в разі недієздатності - її/ його було належним чином представлено. Клопотання і документи, зазначені в пункті 2 цієї статті, повинні супроводжуватись завіреним перекладом мовою запитуваної Договірної Сторони або англійською мовою.
Відповідно до статті 23 Угоди між Україною і Кіпром про правову допомогу в цивільних справах процедура визнання та виконання рішень обидві Договірні Сторони застосовують до процедури визнання та виконання рішень своє національне законодавство. Суд, який приймає рішення щодо клопотання про визнання та/або виконання рішення, обмежується встановленням умов, зазначених у статті 21. Рішення щодо визнання та/або виконання рішення виноситься без зайвих зволікань компетентним судом запитуваної Договірної Сторони.
Аналізуючи норми чинного законодавства та встановлені у справі обставини, ураховуючи те, що зазначене рішення іноземного суду, за законодавством держави, на території якого воно постановлене, набрало законної сили, судом не встановлено підстав для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, суд дійшов висновку, що рішення Суду у сімейних справах міста Лімасол (Республіка Кіпр) від 12.02.2026 року (складено 16.02.2026 року, суддя суду у сімейних справах Н. Папаконстандину Поці) про усиновлення підлягає визнанню на території України.
Визнання рішення іноземного суду в Україні необхідне заявнику для отримання у органах реєстрації актів цивільного стану документального підтвердження про усиновлення дитини.
Підстави для відмови у задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визначені статтею 468 ЦПК України та/або Договором між Україною та Республікою Кіпр, під час розгляду справи судом не встановлені, відповідно заявлене клопотання в цій частині підлягає до задоволення.
Крім того, оскільки постанова підлягає до визнання на території України, ураховуючи інтереси усиновлюваної неповнолітньої особи, з урахуванням положень ст. 229, 231 СК України, які підлягають застосуванню саме на території України по місцю народження дитини та складення актового запису про її народження, а також наданих роз`яснень згідно листа Центрального відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 17402/5.1-26/вх.С-2595-26 від 25.05.2026 року, суд вважає за можливе вирішити питання щодо внесення змін у актовий запис про народження дитини, як просить заявник у клопотанні. В той же час, суд не вбачає підстав для задоволення вимог клопотання про анулювання свідоцтва про народження дитини у зв`язку із внесенням змін, оскільки воно автоматично втрачає чинність з моменту отримання нового свідоцтва про народження після внесення відповідних змін.
Керуючись ст. 260, 261, 353, 354, 471-473 ЦПК України, Законом України «Про міжнародне приватне право», ст. 229, 231 СК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Клопотання ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Деснянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, ОСОБА_2 , про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню - задовольнити частково.
Визнати в Україні рішення Суду у сімейних справах міста Лімасол (Республіка Кіпр) від 12.02.2026 року (складено 16.02.2026 року, суддя суду у сімейних справах Н. Папаконстандину Поці) про надання права на усиновлення неповнолітнього, на підставі якого внести зміни до актового запису №121 від 04.03.2010 року, складеного Ленінським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Луганського міського управління юстиції у Луганській області, про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , де в графі «батько» записати - « ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин Королівства Нідерландів».
В задоволенні інших вимог клопотання - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 22 липня 2026 року.
Суддя: