МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
22 липня 2026 р. № 400/7702/26
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лісовської Н. В., розглянувши матеріали адміністративної справи
за адміністративним позовом ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 ), АДРЕСА_2 ,
треті особи ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_3 ), АДРЕСА_4 ,
про визнання дій протиправними; скасування рішення (наказ) про призов; стягнення моральної шкоди в розмірі 432 350,00 грн,
ВСТАНОВИВ:
До Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 ) та третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), в якому просять суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 з організації та проведення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , заходів призову (мобілізації) без урахування чинного висновку ВЛК про його непридатність до військової служби (довідка № 2025-0950-4073-0 від 10.11.2025);
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо незаконного позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , волі (тримання) у приміщенні відповідача в період з 23.12.2025 по 31.12.2025 (у межах загального строку незаконного позбавлення волі з 22.12.2025) без забезпечення зв`язку та без доступу захисника (адвоката);
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо незаконного втручання 23.12.2025 у відомості військового обліку ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів та щодо незаконної обробки (використання) його персональних і медичних даних без згоди суб`єкта персональних даних;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо формування електронного направлення на проходження ВЛК та проведення (ініціювання) ВЛК 23.12.2025, за результатами якої видано довідку № 2025-1223-1850-3263-3 від 23.12.2025, вчинені без повноважень та поза процедурою, визначеною Положенням про військово-лікарську експертизу (наказ МОУ № 402);
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо ненадання адвокату доступу до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,та невчасного розгляду звернень/скарг представника, чим обмежено гарантоване ст. 59 Конституції України право на правничу допомогу;
- скасувати рішення (наказ) про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , на військову службу та направлення його до військової частини від 31.12.2025 як таке, що ґрунтується на протиправних діях відповідача та на необґрунтованій довідці ВЛК № 2025-1223-1850-3263-3 від 23.12.2025;
- стягнути за рахунок Державного бюджету України (бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_10 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , моральну шкоду в розмірі 50 мінімальних заробітних плат, що становить 432 350,00 грн.
Ухвалою від 07.07.2026 р. відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ОСОБА_2 ) ОСОБА_2 ) та третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) в частині позовних вимог, а саме:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо незаконного позбавлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , волі (тримання) у приміщенні відповідача в період з 23.12.2025 по 31.12.2025 (у межах загального строку незаконного позбавлення волі з 22.12.2025) без забезпечення зв`язку та без доступу захисника (адвоката);
- визнати протиправними дії (бездіяльність) ІНФОРМАЦІЯ_9 щодо ненадання адвокату доступу до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ,та невчасного розгляду звернень/скарг представника, чим обмежено гарантоване ст. 59 Конституції України право на правничу допомогу..
Ухвалою від 07.07.2026 року позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом конкретизації змісту заявлених вимог до ІНФОРМАЦІЯ_11 (з доданням, у разі оскарження, копії спірних наказів) та подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з цим позовом з обґрунтуванням поважності підстав пропуску цього строку, підтверджених належними доказами.
16.07.2026 р. представник позивача подав заяву про усунення недоліків. В обґрунтування поданої заяви, представником позивача зазначено, що про порушення прав позивач та його представник об`єктивно дізналися не 31.12.2025, а з відповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 від 02.02.2026 та відповіді МОУ від 12.02.2026, якими підтверджено факт призову та направлення на службу. Копію наказу (рішення) про призов від 31.12.2025 позивачу не було вручено.
У частині пропуску строку звернення до суду представник позивача зазначив, що у період з 22.12.2025 позивача було доставлено до органів військового управління та утримувано без доступу до інформації, зв`язку із зовнішнім світом та без доступу адвоката, що об`єктивно унеможливлювало своєчасне звернення до суду. Одразу після цього позивача направлено до військової частини НОМЕР_1 , де він як військовослужбовець в умовах воєнного стану мав істотно обмежену можливість особисто звертатися до суду та збирати докази. Позивач страждає на тяжке захворювання (симптоматична епілепсія), а за неповні два місяці служби у нього сталося 2 епілептичні напади, що додатково ускладнювало реалізацію права на судовий захист. Крім того, органи військового управління надавали відповіді на звернення представника і дружини позивача зі значним зволіканням (відповідь відповідача - 07.01.2026, обласного ТЦК та СП - 02.02.2026, МОУ - 12.02.2026). Необхідним був також час для оскарження довідок ВЛК до 18 Регіональної ВЛК та отримання її рішень (рішення від 09.01.2026 щодо довідки від 23.12.2025 та відповідь за скаргою на довідку від 22.12.2025).
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
Пунктом 1, 2 частини першої статті 4 КАС України передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, у тому числі на виконання делегованих повноважень, і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною цих функцій.
Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
Відповідно до статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Також цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду (частина третя статті 122 КАС України).
Так, згідно із частиною п`ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Частинами першою та другою статті 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Так, суд встановив, що позивач 22.12.2025 року Позивача зупинено ІНФОРМАЦІЯ_12 та направлено на ВЛК. 23.12.2025 р. позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ). 31.12.2025 р. ОСОБА_1 призвано та направлено на військову службу, зараховано солдатом до складу військової частини НОМЕР_1 , про що зазначено в позовній заяві, тоді як з позовом звернувся лише 28.06.2026.
16.07.2026 року від представника позивача на виконання вимог ухвали суду від 07.07.2026 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній просив поновити строк звернення до суду.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_9 , наказ про його призов на військову службу, а пропуск строку звернення до суду зумовлений проходженням військової служби, відсутністю можливості зв`язку з адвокатом та тим, що позивач не був ознайомлений з оскаржуваним наказом.
Також зазначає про те, що позивач увесь час перебував на військовій службі, що значно ускладнило його можливості щодо збору доказів до суду, залучення представника та вчинення інших дій щодо пришвидшення звернення до суду з позовом.
Отже, на переконання сторони позивача, строк оскарження протиправних дій відповідачів ним не пропущений.
У той же час, пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України визначено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
З аналізу указаних норм вбачається, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори, які пов`язані з прийняттям громадян на публічну службу, її проходженням, звільненням з неї.
За таких обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності застосування частини 5 статті 122 КАС України, оскільки ця адміністративна справа з огляду на предмет її спору є справою щодо проходження позивачем публічної служби. А тому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до суду слід керуватися саме частиною п`ятою статті 122 КАС України, якою передбачено місячний строк звернення до суду та обчислювати такий строк з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку із прийняттям оскаржуваних наказів.
Щодо наявності поважних причин пропуску позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й з об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Якщо цей день установити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Процесуальні строки дисциплінують суб`єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Так судом встановлено, що 22.12.2025 року Позивача зупинено ІНФОРМАЦІЯ_12 та направлено на ВЛК. 23.12.2025 р. позивача доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_5 ). 31.12.2025 р. ОСОБА_1 призвано та направлено на військову службу, зараховано солдатом до складу військової частини НОМЕР_1 .
Таким чином суд дійшов висновку, що позивач звернувся до адміністративного суду з пропуском установленого місячного строку звернення до суду, натомість останнім не було надано жодних належних доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску строку, та не наведено жодних обґрунтованих доводів.
При цьому, посилання позивача про те, що він перебував на військовій службі не доводить неможливості вчасної реалізації права на судовий захист та не підтверджує існування реальних фактичних перешкод для звернення до суду.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд зауважує, що факт звернення позивача за правовою допомогою не змінює моменту, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання відповідної інформації, тощо. Більше того, позивач не був позбавлений права звернення за юридичною допомогою раніше.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 червня 2025 року у справі №380/6445/24.
Суд зазначає, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Тобто, при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущений; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, які він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
У постанові від 10.06.2026 у справі № 240/23206/24 Верховний Суд, розглядаючи подібний спір щодо оскарження наказу ТЦК про призов під час мобілізації та похідних наказів військових частин, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про пропуск місячного строку звернення до суду та відсутність поважних причин, які були б об`єктивно непереборними, не залежали від волі позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами для своєчасного звернення до суду.
Отже, для поновлення строку недостатньо самого лише посилання на факт призову, проходження військової служби, дію воєнного стану або укладення договору з адвокатом після спливу строку звернення до суду.
Заявник повинен довести, які саме обставини в межах строку звернення до суду об`єктивно унеможливили або істотно ускладнили подання позову.
Одержання копій оскаржуваних наказів або з`ясування їх точних реквізитів саме собою не визначає початок перебігу строку, якщо особа вже знала про фактичні наслідки таких рішень.
Такий підхід відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 10.06.2026 у справі № 240/23206/24, де зазначено, що строк слід обчислювати з моменту, коли позивач дізнався або мав дізнатися про порушення своїх прав у зв`язку з прийняттям оскаржуваних наказів, а не з моменту отримання їх копій.
Посилання представника позивача на аварійні та стабілізаційні відключення електроенергії як на поважну причину пропуску строку звернення до суду суд відхиляє, оскільки такі доводи мають загальний характер та не підтверджують існування об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду. Жодних доказів того, що у період перебігу процесуального строку позивач був позбавлений можливості підготувати та подати позов засобами поштового чи електронного зв`язку або іншим доступним способом, матеріали справи не містять.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в ухвалі від 03.03.2025 у справі № 420/36684/23 та постанові від 22.01.2025 у справі № 500/4406/24, в яких зазначено, що посилання на відключення електроенергії, за відсутності належних доказів того, що такі обставини мали постійний, безперервний характер та об`єктивно унеможливлювали вчинення процесуальної дії, не є поважною причиною пропуску процесуального строку.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року N° 17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»)
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
За таких обставин, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до адміністративного суду не можуть бути визнані поважними.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При цьому, згідно ч. 8 вказаної статті повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 169 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею у порядку ст. 256 КАС України.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення в порядку, визначеному ст. 295-297 КАС України.
Ухвала підписана суддею 22.07.2026 р.
Суддя Н. В. Лісовська