УХВАЛА
21 липня 2026 року
м. Київ
справа № 280/8020/25
адміністративне провадження № К/990/30446/26
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 «Про призов військовозобов`язаних сержантського та солдатського складу до Збройних Сил України за загальною мобілізацією» в частині, що стосується ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині, що стосується зарахування його на військову службу за призовом у воєнний час; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та звільнити з військової служби.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року, в позові відмовлено.
30 червня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права. Заявник просить переглянути і скасувати оскаржені судові рішення та задовольнити позов.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказів про призов за загальною мобілізацією та зарахування військовозобов`язаної особи на військову службу у воєнний час.
Справу розглянуто судами за правилами спрощеного позовного провадження.
Предметом спору у цій справі є правомірність наказів відповідачів щодо призову позивача за загальною мобілізацією та зарахування на військову службу.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Так, за умовами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому, приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, які винятку, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України. Отже, касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Ураховуючи те, що зазначену справу розглянуто судами за правилами спрощеного позовного провадження, судові рішення у цій справі, за приписами пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених підпунктами цієї норми.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 навів мотиви в обґрунтування наявності виключних обставин, передбачених підпунктом «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які можуть бути оцінені судом лише в розрізі допуску оскаржуваних судових рішень до касаційного оскарження.
Перевіряючи мотиви касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що її доводи зводяться до часткового опису обставин справи, наведення норм законодавства, яким урегульовані питання проходження військової служби за мобілізацією, з посиланням на рішення Верховного Суду, практику Європейського суду з прав людини та рішення Конституційного Суду України. Водночас обставини, передбачені пунктами 1 - 4 частини четвертою статті 328 КАС України, заявником належним чином не аргументовано.
Так, указуючи на протиправність дій співробітників ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо безпідставного зняття ними ОСОБА_1 з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 (куди позивач подав документи про відстрочку) та на наголошуючи на тому, що ці дії фактично призвели до його незаконної мобілізації і позбавили неможливості оформити відстрочку від призову, представник ОСОБА_1 зазначив про не врахування судами абзацу 9 пункту 60 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (щодо заборони мобілізації осіб у період вирішення їхньої заяви на відстрочку).
Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Як убачається зі змісту оскаржених судових рішень, у задоволенні позову було відмовлено, зокрема, з тих підстав, що ОСОБА_1 було мобілізовано за наказом ІНФОРМАЦІЯ_6 , в той час як заяву щодо оформлення відстрочки було подано до ІНФОРМАЦІЯ_7 . В цій справі суди зауважили, що дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо безпідставного зняття позивача з обліку в іншому військоматі, позивач не оскаржував, як і рішення ІНФОРМАЦІЯ_7 про відмову у наданні відстрочки, прийняте за результатами розгляду його заяви.
Водночас, Суд наголошує, що дії ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо безпідставного зняття ними ОСОБА_1 з обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 не були предметом судового оскарження.
У касаційній скарзі не наведено обгрунтування, що спростовує, установлені судами у цій справі, факти, а доводи представника заявника про залишення поза увагою судів попередніх інстанцій приписів абзацу 9 пункту 60 Порядку №560 наведені без належного взаємозв`язку з ключовими обставинами цієї справи, що вплинули на результат вирішення спірних правовідносин, з огляду на аргументи заявника про фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики.
Посилання представника ОСОБА_1 на висновки Верховного Суду у інших справах по тексту касаційної скарги також не дають підстав для вирішення питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником не наведено належного обгрунтування застосовності наведених висновків через незазначення норми права, що врегульовує спірні відносини і відносно неї Верховним судом сформовану правову позицію.
Цитуючи окремі пункти постанови Верховного Суду 580/1300/22 щодо застосування принципу легітимних очікувань представник позивача не звернув уваги, що Суд робив наголос на дії цього принципу щодо захисту права власності, що, відповідно, не стосується предмету спору цієї справи.
Таким чином, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження, так як інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач, зокрема, обґрунтовує свої доводи лише посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку у постанові Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах не є достатньою підставою для обґрунтування касаційної скарги, оскільки вимагає визначення норми права, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права.
За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України,
У Х В А Л И В:
1. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Рогозіна Олексія Вікторовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання наказів протиправними та зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Уханенко