Справа № 953/9695/26
н/п 2/953/5136/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" липня 2026 р. суддя Київського районного суду м. Харкова Єфіменко Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору позики,
встановив:
13 липня 2026 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі: відповідач) з позовом про встановлення факту укладення договору позики.
Розглянувши заяву з доданими до неї документами на предмет наявності правових підстав для призначення до розгляду в судовому засіданні, суд зазначає наступне:
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Вимоги до позовної заяви визначені у ст. 175,177 ЦПК України, а наслідки їх невиконання, передбачені положеннями ст.185 ЦПК України.
Згідно з ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Статтею ч.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 328 грн.
Отже, за подання позову позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.
Однак, позивачем докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі або звільнення від сплати судового збору, не надані.
З урахуванням викладеного, вважаю, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. ст. 177 ЦПК України і без усунення вказаних недоліків не може бути прийнята до розгляду у суді, а тому на підставі ст.185 ЦПК України підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст. 177, 185, 260 ЦПК України, суд,
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту укладення договору позики, - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків тривалістю десять днів з дня отримання ухвали.
Роз`яснити позивачеві, що у разі не усунення недоліків, зазначених в ухвалі суду у встановлений судом строк, позов буде вважатися не поданим та буде повернутий позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Єфіменко