Справа № 369/14175/26
Провадження № 2/369/14722/26
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 липня 2026 року суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Лапченко О.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , згідно якого просить розірвати шлюб із відповідачем, зареєстрований 19.06.2021 року Святошинським відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Києві, актовий запис №602772, та стягнути з відповідача судові витрати по справі.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до такого.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, пропорційність.
Суд зауважує, що право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до вимог ст. 185 ЦПК України суддя після одержання позовної заяви у тому числі з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 175, 177 вказаного Кодексу.
Розглянувши вказану позовну заяву вважаю, що вона підлягає залишенню без руху з таких підстав.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивачем не були надані докази направлення відповідачу позовної заяви разом із копіями доданих до неї документів.
Оскільки відповідач не зобов`язаний реєструвати електронний кабінет відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України, на позивача, згідно з абзацом другим частини сьомої статті 43 ЦПК України, покладається обов`язок надіслати відповідачу копію позовної заяви та всі додані до неї документи у паперовій формі рекомендованим листом з описом вкладення на адресу його зареєстрованого місця проживання (перебування), а також надати суду належні докази такого направлення.
Зазначені в ухвалі суду недоліки поданої заяви не є надмірним формалізмом чи обмеженням доступу до правосуддя, оскільки являє собою прояв забезпечення реалізації балансу принципу верховенства права та принципів цивільного судочинства щодо рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, юридичної визначеності та диспозитивності.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
У той же час, Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.
Згідно зі ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких умов, згідно з ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, та приведення заявлених вимог у відповідність з вимогами процесуального законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя -
постановив:
позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом 10 днів з моменту отримання ухвали. Роз`яснити, що у разі не усунення недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Копію даної ухвали невідкладно надіслати позивачу, що звернувся із позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя - Лапченко О.М.