УХВАЛА
22 липня 2026 року
м. Київ
справа № 461/1835/24
провадження № 61-8999ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року та постановуЛьвівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь» про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», у якому просив:
- cтягнути з Кредитної спілки «Либідь» на його користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: № 156/08 від 11 січня 2008 року; № 28/2008ЛФ від 12 березень 2008 року; № 71/2008ЛФ від 18 червня 2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок за період з 01 листопада 2022 року до 31 січня 2023 року включно у розмірі 43 7218, 80 грн;
- стягнути з Кредитної спілки «Либідь» на його користь моральну шкоду в розмірі 977 531,00 грн за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за договорами: №156/08 від 11 січня 2008 року; № 28/2008ЛФ від 12 березня 2008 року;
№ 71/2008ЛФ від 18 червень 2008 року про внесення депозитного вкладу на депозитний рахунок.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Провадження у справі № 461/1835/24 в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Львівської філії кредитної спілки «Либідь» про стягнення коштів за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання закрито. У решті рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року залишено без змін.
02 липня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року (повний текст якої складено 02 липня 2025 року), а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
У касаційній скарзі заявник просить поновити строк для подання касаційної скарги на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року. Посилається на те, що копію оскаржуваної постанови апеляційного суду він отримав за запитом до апеляційного суду 29 червня 2026 року. Вважає зазначені доводи поважними для поновлення строку на касаційне оскарження.
Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У частині першій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
У пункті 46 Рішення від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. § 27 рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) та § 41 рішення ЄСПЛ
від 03 квітня 2008 року «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine).
Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.
Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Поважними причинами пропуску строку є ті обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень постанова Львівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року надіслана судом 04 липня 2025 року, зареєстрована - 02 липня 2025 року, забезпечено надання загального доступу - 07 липня 2025 року.
Отже, з 07 липня 2025 року заявник мав можливість ознайомитися з повним текстом постанови.
При цьому, заявник був зобов`язаний цікавитися рухом справи, оскільки суд апеляційної інстанції розглядав справу за його апеляційною скаргою, а згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Учасник судового процесу зобов`язаний з розумним інтервалом часу сам цікавитися провадженням у його справі, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
У рішенні від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України» ЄСПЛ наголосив на тому, що сторони в розумні інтервали мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
У постанові Верховного Суду від 04 листопада 2024 року у справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979ск24) зазначено, що особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження.
Так, у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі № 753/21967/15 зазначено, що добросовісність учасників судового процесу, зокрема, полягає у тому, щоб при обізнаності з судовими процедурами, правами та обов`язками, правилами поведінки виконувати усі правила та вживати заходи щодо обізнаності про хід судового процесу при дотриманні судом обов`язку проінформувати про такі процедури та процедурні рішення.
Доказів про не надсилання ОСОБА_1 копії постанови суду апеляційної інстанції у порядку статей 386, 272 ЦПК України матеріали касаційного провадження не містять. Заявник не надав доказів поважності причин пропуску строку для ознайомлення з постановою апеляційного суду від 07 липня 2025 року у період з 07 липня 2025 року до 29 червня 2026 року.
Отже, доводи заявника про неналежне надсилання копії постанови суду апеляційної інстанції є безпідставними. Саме позивач як особа, які ініціювала судовий процес із метою захисту своїх прав, свобод та інтересів, має бути зацікавлений у тому, щоб організувати належне та своєчасне отримання кореспонденції від суду.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов`язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення (див. пункт 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 квітня
2026 року у справі № 9901/212/21)
ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу і був зобов`язаний слідкувати за рухом справи. Обов`язок подати касаційну скаргу у передбачений статтею 390 ЦПК України строк покладено саме на учасника справи, а отримання судового рішення пізніше може свідчити про штучне збільшення строку для оскарження.
Отже, заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що апеляційним судом було порушено порядок вручення копії оскаржуваного судового рішення, передбачений статтею 272 ЦПК України, а також не зазначено про обставини, які об`єктивно перешкоджали отримати вказане судове рішення і подати касаційну скаргу у визначений ЦПК України строк.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 не навів обставин та не надав жодних відповідних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії, внаслідок чого заявником пропущено строк на касаційне оскарження судових рішень.
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ураховуючи, що відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подання касаційної скарги
у передбачений процесуальним законодавством строк, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись пунктом 4 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року та постанови Львівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року відмовити.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 17 червня 2024 року та постановуЛьвівського апеляційного суду від 02 липня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Либідь», Львівської філії Кредитної спілки «Либідь», про стягнення пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання та моральної шкоди.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник